Санаторійна зона

Кiлька разiв я розмовляв iз Федором Даниловичем, переконуючи його особисто зачитати цi останнi листи Миколи Хвильового в присутностi його доньки, яка на наше запрошення прибула iз глибинки Росii – iз Свердловська.

Вражена почутим до глибини душi, Любов Григорiвна звертаеться з листом до Федора Даниловича з проханням надiслати iй копii передсмертних звернень Миколи Хвильового: «13 травня 1933 року. Я страшенно переживала смерть свого учителя i друга – Григоровича. Мене вiдвезли до мiста Золочева в станi близькому до втрати розуму (без мови).

В тому ж травнi я вперше почула про два листи, що залишив нам Григорович. Один лист до мене. Пройшло чимало рокiв, але для мене, як вчора… І ось раптом 13 грудня 1988 року я почула цi листи, якi Ви зачитували на ювiлейному вечорi!

Важко собi уявити, що я пережила!!!.. Що сказати, я чула тiльки «позовнi» – любисток, милий, «золотий» (якщо не помиляюсь).

З того часу як я покинула Киiв, я без сну (ось i зараз три години ночi), як натягнута струна…

Прошу ще раз мене вибачити.

Менi треба прочитати цi листи, доки я ще живу!! 17 червня 1989 р. у мене ювiлей – 75 рокiв. Почала потроху писати спогади та все зупинилося».[2 - [ii] (#_ednref2) Овчаренко Ф. Д. Спогади. – К.: Орiяни, 2000. – С. 281–282.]

Федiр Овчаренко надсилае Любовi Уманцевiй обидва листи-копii i дае високу оцiнку Миколi Хвильовому – письменниковi та украiнському патрiотовi: «Людина, яка в листi до доньки виявляе стiльки життелюбства, щиростi i вiри в майбутне, яку сталiнщина загнала у безвихiдь, перед такою людиною ми схиляемо голову i вiддаемо йому шану, свою любов i надiю на справедливе повернення украiнському народовi».

[3 - [iii] (#_ednref3) Там само. – С. 282.]

Арешт найближчого друга Михайла Ялового (Юлiана Шпола) був останньою краплею, яка переповнила чашу терпiння Миколи Хвильового. За цим арештом письменник вбачав, як написав вiн у передсмертному листi, «розстрiл цiлоi Генерацii…» На трагiчний день 13 травня поет, прозаiк, драматург, перший президент Вiльноi Академii Пролетарськоi Лiтератури (ВАПЛІТЕ), талановитий органiзатор видавничоi справи i лiтературного життя Михайло Яловий був уже за гратами.

Його буде звинувачено в шпигунствi на користь Польщi, в пiдготовцi замаху на Першого секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева, в «шумскiзмi» i засуджено на 10 рокiв виправно-трудових таборiв.