Санаторійна зона

Наростае спекулятивне жонглювання цитатами з праць Маркса – Ленiна – Сталiна з метою теоретичних обгрунтувань концепцii побудови соцiалiзму за казарменими принципами Троцького i Сталiна, поступово обмежуеться шляхом централiзацii дiяльнiсть творчих спiлок, органiзацiй i об’еднань, посилюеться партiйний контроль i цензура, згортаеться украiнiзацiя, руйнуеться iсторично-культурна спадкоемнiсть, яка тiльки почала вiдроджуватися… Нацiональне самоусвiдомлення украiнськоi людини загальмовуеться, духовне обличчя нацii так i не змогло увиразнитися.

Теза Миколи Хвильового про орiентацiю на «психологiчну Європу» i про необхiднiсть певного вiдсторонення вiд лiтератури росiйськоi з метою вироблення власного нацiонального шляху розвитку лiтератури i мистецтва була пiддана нещаднiй партiйнiй критицi, визнана iдеологiчно шкiдливою, полiтично помилковою.

Чи був Микола Хвильовий «найщирiшим комунiстом»? У його розумiннi – так. Був украiнським комунiстом, вiрнiше соцiалiстом за переконаннями, який виношував, утверджував зброею i словом iдеали соцiальноi рiвностi, нацiональноi справедливостi, гармонiйноi свiтобудови, «свiтовоi пролетарськоi революцii», переконував читача, що чуе, як «по нашiй республiцi ходить комуна, урочисто переходить з оселi в оселю i несе щастя»…

Як його манила i заворожувала революцiя – ця досвiтня симфонiя, яка натхненно зазивала романтичного юнака у «замрiйну далеку далину», як iдеали свободи, рiвностi та справедливостi нарощували його творчу енергiю i вона буквально вибухала символiчно-алегоричними образами!

Ми захлинули простiр,

i подих вiтру (зi сходу вiтру)

погладив нам долонi

(А вам?…

Ах, бризни кров, бо

ми е ви iз iншим

змiстом!).

Так знайте —

бiля жердин горить мета,

як дiамант в гущавинi темряви.

Тримаймо стяг мiцнiш

iндустрii – комуни!

Не проза це, а пiсня вiдродження! (1, 99)

Така епатажно рiзка, «вирощена» на iндустрiальнiй лексицi поезiя «першого поета-робiтника на Украiнi» (Майк Йогансен) з’являеться у спiльнiй збiрцi поезiй «2» (1922) Миколи Хвильового i Валер’яна Полiщука.

«Аз есмь робiтник…» – презентуе себе автор вiрша «Досвiтнi симфонii». Крiм вiрша «Досвiтнi симфонii», Микола Хвильовий е автором поеми «В електричний вiк» (1921), збiрок поезiй «Молодiсть» (1921) i «Досвiтнi симфонii» (1922).