Пармський монастир

Друга прикрiсть стосуеться автора.

Признаюсь, я насмiлився зберегти за своiми героями усю рiзкiсть iхнiх характерiв, але голосно заявляю, що найрiшучiше засуджую багато iхнiх вчинкiв. Навiщо приписувати iм високу моральнiсть i обхiдливiсть, властиву французам, якi над усе люблять грошi й нi за що не вчинять грiха з ненавистi чи любовi? Італiйцi в моiй оповiдi становлять чи не цiлковиту протилежнiсть французам. Зрештою, менi здаеться, що досить проiхати якихось двiстi лье з пiвдня на пiвнiч, як ми станемо свiдками нового краевиду i нового роману.

Люб'язна небога канонiка добре знала i навiть щиро любила герцогиню Сансеверiна i просить мене, щоб я нiчого не мiняв хай i в гiдних осуду герцогининих пригодах.

    23 сiчня 1830 року.

Частина перша

Gia mi fur dolci mviti a empir le carte i luoghi ameni.

    Anosto, Sat IV[9 - Давно вже цей любий край лагiдно закликав мене написати про нього (iтал.) – Арiосто, IV сатира.Епiграф узято з IV сатири великого iталiйського поета епохи Вiдродження Лодовiко Арюсто (1474–1533).

]

Роздiл перший

Мiлан 1796 року

15 травня 1796 року генерал Бонапарт вступив до Мiлана на чолi молодоi армii, яка перейшла мiсту Лодi,[10 - Мiсту Лодi. – 10.V.1796 р. вiдбувся переможний штурм вiйськами Наполеона Бонапарта мосту через р. Адду бiля м. Лодi в Пiвнiчнiй Італii, зайнятого австрiйськими вiйськами.] показавши свiтовi, що у Цезаря[11 - Цезар Гай Юлiй (100 – 44 до н. е.) – видатний римський полководець, наприкiнцi життя диктатор Риму.

] й Александра по багатьох сторiччях з'явився спадкоемець. Чудеса вiдваги й генiальностi, свiдком яких стала Італiя, за кiлька мiсяцiв розбудили зi сну ii народ; ще за тиждень до вступу французiв мiланцi вбачали в них лише зграю розбишак, що звикла втiкати од вiйськ його iмператорськоi й королiвськоi величностi,[12 - Його iмператорськоi королiвськоi величностi – тобто австрiйського iмператора, який водночас був i мiланським королем.] – принаймнi так твердила тричi на тиждень мiсцева, з долоню завбiльшки, газетка, що ii друкували на поганенькому паперi.

В середнi вiки республiканцi Ломбардii виявили були таку саму хоробрiсть, як i французи, i за те нiмецькi iмператори геть сплюндрували iхне мiсто.[13 - У 1162 р. германський iмператор Фрiдрiх Барбаросса пiсля тривалоi облоги захопив i вщент зруйнував Мiлан.] А ставши вiрнопiдданцями,[14 - Мiлан з 1535 р. перебував пiд владою спочатку германських, а згодом австрiйських iмператорiв.