Пармський монастир

]вони вважали своiм важливим заняттям друкувати на носовичках з рожевоi тафти сонети з нагоди одруження якоi-небудь дiвчини шляхетного чи багатого роду. Через два-три роки пiсля цiеi визначноi дати у своему життi молода жiнка брала собi вiрного поклонника; iнколи iм'я чiчiсбея,[15 - Чiчiсбей (iтал.) – супутник замiжньоi жiнки пiд час ii прогулянки.] котрого обирала родина нареченого, займало досить почесне мiсце в шлюбному контрактi. Якi ж далекi були вiд цих рознiжених звичаiв глибокi хвилювання, що iх спричинила несподiвана навала французькоi армii.

Невдовзi склалися сповненi пристрастi звичаi. 15 травня 1796 року цiлий народ побачив, яким нiкчемним, а то й огидним було все, що досi вiн шанував. З вiдходом останнього австрiйського полку старi погляди зазнали цiлковитого краху, скоро стало модою ризикувати власним життям. По багатьох вiках дрiбних почувань людям стало ясно, що, тiльки щиро люблячи батькiвщину й пориваючись до героiчних подвигiв, можна здобути щастя. За часiв тривалого ревного деспотизму Карла П'ятого та Фiлiппа Другого[16 - Карл V (1500–1568) – германський iмператор, а також iспанський iмператор, iмператор Священноi Римськоi iмперii (1519–1556) з династii Габсбурпв, Фiлiпп II (1523–1598) – iспанський король, вiдомий своiм релiгiйним фанатизмом та пiдозрiливiстю. ] все поринуло в цiй iталiйськiй провiнцii у глибокий морок ночi. Але народ повалив iхнi статуi, i раптом ринув цiлий потiк свiтла. Тим часом, коли «Енциклопедiя»[17 - «Енциклопедiя» – 35-томна фiлософсько-наукова праця французьких просвiтителiв другоi половини XVIII ст. , спрямована проти феодально-монархiчноi та католицькоi реакцii.] та Вольтер[18 - Вольтер Франсуа (1694–1778) – визначний французький письменник i фiлософ-просвiтитель, один з авторiв «Енциклопедii».] руйнували монархiчний лад Францii, ченцi впродовж п'ятдесятьох рокiв втовкмачували в голови доброму мiланському народовi, що навчатися грамоти чи будь-чого iншого – цiлковито марна рiч, бо, мовляв, досить лише ретельно платити своему священиковi десятину,[19 - Десятина – одна з феодальних повинностей, десята частина врожаю, яка вiдбиралася в селян на потребу церкви. ] вiдверто признаватися йому на сповiдi в усiх своiх дрiбненьких грiшках – i можна бути майже певному, що дiстанеш гарне мiсце в раю. А щоб зовсiм знесилити цей, колись грiзний i мудрий народ, Австрiя продала йому за дешеву цiну привiлей не ставити рекрутiв для ii армii.