На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пармський монастир». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Классическая проза. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пармський монастир

Автор
Дата выхода
01 октября 2015
Краткое содержание книги Пармський монастир, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пармський монастир. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Стендаль) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Стендаль (Анрі Марі Бейль, 1783–1842) – один з найвідоміших французьких письменників ХІХ століття. Стефан Цвейг назвав його «новим Коперником в астрономії серця» і великим знавцем людської душі.
Будучи учасником наполеонівських війн, зокрема й в Італії, Стендаль створив чудовий образ цієї країни в одному із своїх шедеврів – романі «Пармський монастир», де органічно поєдналися романтизм і реалізм. Автор показує, що в роздрібненій Італії першої третини ХІХ століття немає місця таким людям, як головний герой Фабріціо дель Донго, людям з вільною душею і багатою уявою, з палкими почуттями і таким самим прагненням щастя. Витончене зображення Стендалем героїв роману дає змогу назвати «Пармський монастир» найпоетичнішим твором письменника.
Пармський монастир читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пармський монастир без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вони йшли двi години мовчки, та раптом капрал глянув па шлях i радiсно вигукнув:
– Наш полк iде!
Усi кинулися до битого шляху. Але, на жаль, бiля орла на держаку було чоловiк двiстi, не бiльше. В юрбi Фабрiцiо угледiв маркiтантку: очi в неi були червонi, вона чвалала пiшки i час вiд часу схлипувала, ii воза й Красуню Фабрiцiо так нiде i не побачив.
– Пограбували, занапастили, обiкрали! – закричала маркiтантка, зустрiвшись поглядом з нашим героем.
Фабрiцiо мовчки спiшився; взяв за вуздечку коня i сказав маркiтантцi:
– Сiдайте.
Умовляти ii не довелося.
– Пiдкороти стремена, – сказала вона.
Вмостившись у сiдлi, вона заходилася розповiдати Фабрiцiо, яка халепа спiткала ii минулоi ночi. Пiсля безконечно довгоi оповiдi, що ii з почуття нiжноi дружби наш герой слухав дуже уважно, хоча нiчого в нiй не второпав, маркiтантка додала:
– Подумати лишень, адже мене пограбували, побили й розорили французи.
– Як? Французи? А я думав – пруссаки! – вигукнув Фабрiцiо з простодушним виглядом, що надавав його гарному, але серйозному i блiдому личку дитячоi чарiвностi.
– Який же ти ще дурненький! – сказала маркiтантка, усмiхаючись крiзь сльози. – А все ж ти дуже милий.
– Та ще й неабиякий зух – ухекав пруссака, – додав капрал Обрi. Серед загальноi веремii вiн випадково опинився бiля коня, яким iхала маркiтантка.
– Тiльки гордiй вiн! – додав Обрi.
Фабрiцiо досадливо махнув рукою.
– А як твое прiзвище? – спитав капрал. – Може, доведеться подати рапорт, то я згадаю й тебе.
– Мое прiзвище Вазi, – трохи затинаючись, вiдповiв Фабрiцiо, – тобто нi – Було, – похопився вiн.
Прiзвище Було значилося в подорожнiй, яку дала йому тюремниця в Б. Починаючи вже дещо метикувати i менше дивуватися всьому, що вiдбувалося довкола, вiн позавчора дорогою добре затямив це iм'я. Окрiм подорожньоi гусара Було, вiн пильно зберiгав iталiйський паспорт, за яким мав право на шляхетне прiзвище Вазi, продавця барометрiв. Коли капрал звинуватив його в гординi, вiн трохи був не бевкнув: «Я – гордий? Я, Фабрiцiо Вальсерра, маркезiно дель Донго, що згодився носити прiзвище якогось Вазi, торговця барометрами!»
Поки вiн мiркував i подумки казав собi: «Треба добре запам'ятати: мое iм'я – Було, а то не уникнути менi в'язницi, якою загрожуе менi доля», капрал i маркiтантка перекинулись кiлькома зауваженнями щодо його особи.
– Не гнiвайтесь, я питаю не з простоi цiкавостi, – промовила маркiтантка, переставши раптом тикати йому. – Я вам хочу добра.









