На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пармський монастир». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Классическая проза. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пармський монастир

Автор
Дата выхода
01 октября 2015
Краткое содержание книги Пармський монастир, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пармський монастир. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Стендаль) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Стендаль (Анрі Марі Бейль, 1783–1842) – один з найвідоміших французьких письменників ХІХ століття. Стефан Цвейг назвав його «новим Коперником в астрономії серця» і великим знавцем людської душі.
Будучи учасником наполеонівських війн, зокрема й в Італії, Стендаль створив чудовий образ цієї країни в одному із своїх шедеврів – романі «Пармський монастир», де органічно поєдналися романтизм і реалізм. Автор показує, що в роздрібненій Італії першої третини ХІХ століття немає місця таким людям, як головний герой Фабріціо дель Донго, людям з вільною душею і багатою уявою, з палкими почуттями і таким самим прагненням щастя. Витончене зображення Стендалем героїв роману дає змогу назвати «Пармський монастир» найпоетичнішим твором письменника.
Пармський монастир читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пармський монастир без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Один генерал з маршальського почту помчав у бiк ворога, слiдом – два гусари з ескорту i тi чотири вершники, що прискакали звiдти. Потiм на шляху трапився рiв i вони форсували його. Фабрiцiо опинився поряд з вахмiстром, людиною, як подивитися, досить простодушною. «Треба з ним побалакати, – подумав Фабрiцiо, – може, вони тодi перестануть так розглядати мене». Вiн довго мiркував, що сказати вахмiстровi.
– Пане, – мовив вiн нарештi, – я вперше опинився в бою. Скажiть, це справжня битва?
– Та нiби. А ти хто такий?
– Я брат дружини одного капiтана.
– А як його звати, того капiтана?
Такого запитання герой наш не передбачав i геть спантеличився. На щастя, маршал i ескорт знов пустилися чвалом. «Яке французьке прiзвище назвати?» – думав Фабрiцiо. Зрештою йому згадалося прiзвище хазяiна заiзду, де вiн мешкав у Парижi. Вiн пiд'iхав до вахмiстра впритул i щосили крикнув йому:
– Капiтан Менье!
Вахмiстр, погано розчувши в гарматному ревi, вiдповiв:
– А, капiтан Телье? Так, його вбито.
«Браво! – сказав собi Фабрiцiо.
– Ох, Боже мiй! – промовив вiн iз жалiбним виглядом.
З бiчноi стежки виiхали на луки; скакали щодуху, ядра свистiли знову; маршал повернув до кавалерiйськоi дивiзii. Ескорт мчав серед трупiв i поранених, але це видовище вже не вражало нашого героя так, як ранiше. Його думки витали десь-iнде.
Коли ескорт зупинився, Фабрiцiо помiтив маркiтантського воза, i нiжнi почуття до цього шанованого об'еднання переважили все, – вiн рушив учвал просто до воза.
– Куди ти? Стiй, сто чор…! – гукав позаду вахмiстр.
«Що вiн може менi зробити?» – подумав Фабрiцiо, скачучи до маркiтантського воза. Вiн пiдострожував коня, сподiваючись побачити свою знайому – славну жiнку, яку зустрiв уранцi. Кiнь i вiз були досить схожi, але хазяйка iхня була зовсiм iнша, i нашому героевi здалося, що обличчя в неi дуже лихе. Пiд'iжджаючи до воза, Фабрiцiо почув, як маркiтантка сказала комусь:
– А який з нього був красень чоловiк!
Прикре видовище чекало нашого свiжоспеченого солдатика: вiдрiзали ногу кiрасировi,[91 - Кiрасир – солдат-кiннотник, який носив кiраси – металевi лати на спинi та грудях.
– Ач, як дудлить, хирляк! – гукнула маркiтантка.
Пiд впливом горiлки Фабрiцiо сяйнула блискуча думка: «Треба купити прихильнiсть гусарiв, товаришiв з ескорту».









