Лист незнайомої (збірник)

Мати й барон лише зрiдка наважувалися пiдняти очi, заговорити. Вони вже не могли бiльше повернутися до попереднього, свiтського тону розмови, бо за час перебування на самотi занадто заглибилися у зовсiм iнший настрiй довiрливоi та iнтимноi бесiди, обмiну небезпечними словами, за якими ховалися i тремтiли натяки на потаемнi жадання. Розмова не клеiлася, час вiд часу хтось iз них заговорював, але невдовзi знову замовкав, нiби спотикаючись об затяте мовчання хлопця.

Це його вперте мовчання було особливо обтяжливим для матерi.

Вона обережно зиркнула на нього збоку i перелякалася, бо вперше помiтила, наскiльки схожою е манера хлопця зцiплювати зуби i мiцно стискати губи на те, як виражае свою лють ii чоловiк. Їй було неприемно саме тепер згадувати про чоловiка, адже вона збиралася потай зрадити йому. Блiдий кароокий хлопець iз насупленим чолом здавався iй тепер привидом, сторожем ii сумлiння, а його присутнiсть у тiсному фаетонi була особливо нестерпною. І тут Едгар раптом пiдняв на неi очi й уважно дивився протягом секунди. Але вони обое врештi не витримали i знову опустили очi: вони вперше в життi вiдчули ворожiсть одне до одного. Досi вони завжди слiпо довiряли одне одному, але тепер щось мiж ними, мiж матiр’ю i сином, раптом змiнилося. Уперше в життi вони почали спостерiгати одне за одним, вiддiливши своi долi одну вiд одноi, i потай вiдчули взаемну ненависть. Але ця ненависть була ще занадто новим, незнаним вiдчуттям для того, аби вони могли зiзнатися в цьому.

Усi трое зiтхнули з полегкiстю, коли конi знову зупинилися бiля готелю.

Прогулянка вийшла невдалою – усi це вiдчували, але нiхто не наважувався сказати вголос. Едгар першим зiскочив на землю. Його мати послалася на головний бiль i поспiхом пiднялася до своеi кiмнати. Вона втомилась i хотiла побути на самотi. Едгар i барон залишилися наодинцi. Барон розплатився з кучером, подивився на годинник i пiшов до вестибюлю, не звертаючи уваги на малого. Вiн пройшов повз хлопця, навiть не глянувши на нього, його постать була iдеально стрункою, а хода легкою i пружною, – ще вчора Едгар намагався перед дзеркалом наслiдувати цю манеру ходи, яка так подобалася йому. А тепер цей чоловiк взагалi його не помiчае. Здаеться, вiн просто забув про iснування Едгара i залишив його стояти бiля кучера, нiби когось незнайомого.

В Едгара всерединi щось луснуло i роздiлилося навпiл, коли вiн побачив, як барон проминув його, хоча вiн i досi вiдчував, що обожнюе свого колишнього друга.