Лист незнайомої (збірник)

Мати знову не вiдповiла i подивилася кудись у простiр над його головою. Із ще бiльшим жахом Едгар вiдчув, що нею керуе незнаний йому досi гнiв, обдуманий i зосереджений, з таким вiн досi не стикався. Досi вона сварила його пiд впливом миттевих емоцiй чи роздратування, яке швидко минало i завершувалося посмiшкою пробачення. Але цього разу вiн вiдчував, що зачепив у нiй якесь дуже сильне почуття, заховане надто глибоко, i тепер сам злякався цiеi так необережно пробудженоi ним сили. Вiн майже не мiг iсти. У горлi застряг сухий клубок, який заважав дихати.

Але мати, здаеться, нiчого цього не помiчала. Тiльки в самому кiнцi трапези, встаючи з-за столу, вона нiби мiж iншим сказала йому:

– Пiсля обiду пiднiмися будь ласка нагору, Едгаре. Я мушу поговорити з тобою.

Це не прозвучало як погроза, але було вимовлено крижаним тоном, i вiд цих слiв у нього мурашки поповзли по спинi й стало холодно, нiби на шию хтось одягнув залiзний ланцюг. Його непокору знищили i затоптали. Мовчки, нiби побитий пес, вiн пiшов слiдом за нею до кiмнати.

Вона продовжила його муки, бо почала розмову з кiлькахвилинного мовчання. У цей момент вiн особливо чiтко почув цокання годинника, смiх дитини десь надворi, удари власного серця. Але й вона, мабуть, була не дуже впевнена в собi, бо повернулася до сина спиною замiсть дивитися йому в очi.

– Я не хочу говорити з тобою про твою вчорашню поведiнку. Те, що ти вчинив, було нечувано. І я вiдчуваю тiльки глибокий сором, коли згадую це. За наслiдки вiдповiдаеш тiльки ти. Тепер я просто хочу сказати, що це востанне тобi дозволялося бути серед дорослих.

Я сьогоднi написала твоему батьковi, що тобi потрiбен вихователь або слiд вiддати тебе в пансiон, щоб навчити пристойно поводитися. Я не хочу бiльше мучитися з тобою.

Едгар стояв iз опущеною головою. Вiн вiдчував, що це був лише вступ, погроза, i очiкував на справжне покарання.

– Ти негайно перепросиш у барона.

Едгар здригнувся i хотiв щось сказати, але вона не дала себе перебити.

– Барон поiхав сьогоднi, але ти напишеш йому листа, якого я тобi продиктую.

Едгар знову ворухнувся, але мати була невблаганна.

– Нiяких заперечень. Вiзьми папiр, чорнило i сiдай за стiл.

Едгар подивився на неi. В ii очах була залiзна впевненiсть прийнятого рiшення. Такою непохитною i впевненою вiн не бачив свою матiр ще нiколи. Йому стало страшно. Вiн сiв, узяв папiр i опустив голову низько над столом.

– Угорi дата. Написав? Пропускаеш один рядок i пишеш звертання. Покажи! Добре.