Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Приносить економ той лист до пана Грегора, а панна перечитала i каже, щоб дав пан коня для него i грошей, хоч би триста злотих. Пан з того ся засмутив, але його преложонi йому кажуть:

– А що ж то пану графовi шкодить? Чи нема коня? А як у картах програе вiн триста ринських? Але, прецiнь, спробуем дурного Гриця, що з того вийде i що ся з ним стане.

І пан собi подумав, i охоти пiдiбрав. Подумав вiн, що то правда, що то е мала багателька. Отже, дав йому коня i грошi.

І Гриць поiхав з великою журбою в серцi.

А панна дала йому свiй сигнет на руку i лист, який вона написала, яко королiвна, до свого батька i до матерi. Що море ii взяло, що в ставу була втоплена, а такий знайшовся, що, коли вона до ставу приплила, витягнув ii замiсть риби на свiт.

Їхав вiн, i вечiр вже його захопив, стало дуже невидно, i дорога скiнчилася. А з ним iхав економ, котрий був за свiдка, бо йому самому не буде дана вiра. От, нiч iх захопила, i вони журяться, що нема де переночувати. Аж дивляться, щось ся свiтить.

То був палац великий. Приiздять пiд вiкно i просяться на нiч, але там нiкого нема, тiльки iдна сама старенька кобiта, панi.

– Що хочете, люди?

– Ми хочем, може би, ви нас переночували.

– Не можу я вас тут ночувати, бо тут вас звiрi з'iдять.

Подав Гриць лист тiй панi. Вона перечитала той лист i запровадила до скали, такоi стайнi, щоби там звiрi не добулися або вовки. А коло дев'ятоi-десятоi години вночi чути щось.

Гудуть, виють, не виють, але так, як крик i галас. Вони страшно полякалися, що iх смерть вже приходить, як та панi казала.

А панi дала той лист свому пановi, вовковi.

Вони були заклятi: король i його цiле вiйсько, як були на войнi, у вовкiв. iх зачарували, а вона ся зiстала з малою дитиною i втiкала з свого краю. І як вона iхала на Дунаю, зачала велика фаля бити, i вона ту дитину згубила в Дунаю i в морi. А та дитина не втопилася, а виросла разом з рибою. І iден хлопець ii витягнув замiсть риби на свiт. І та дочка живе, i прислала ту саму печатку, що я iй вчепила.

Як все то розказала стара панi тому вовковi, то з того вовка зробився чоловiк. Як вона дала йому перечитати той лист i той перстень йому дала, то все войсько стало знов людьми з вовкiв.

Казав король припровадити Гриця перед своi очi.

– Я разом з тобою пiду з войськом до дочки своеi.

І так вони iхали усi разом, аж приiхали до Грицевого дому. А на другий день казав король пана запросити в гостi. Пан прийшов i привiтався з таким можним царом.