Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Економ каже:

– Іди ж но ти на диспозицiю, пане Грегор, до пана!

А Гриць плаче:

– Як же я пiду, коли я пан, i тамтой пан?

А панна написала табличку i винесла економовi i каже йому:

– Прошу я вас, пане економ, i ви за то не гнiвайтеся, що я вам буду казати: що така близька дорога пановi до Гриця, як i Грицевi до пана.

Занiс економ пановi ту табличку. Пан перечитав, засмiявся з дурного Гриця i питае економа, хто йому так написав. Економ каже:

– Якась така панна винесла, якби королiвна.

Думае пан, що то все жарти i смiх, i посилае назад економа з тою карткою, щоб Гриць прийшов i дав рахунок, скiльки ще вiн панщини винен. Приходить економ назад, дае Іванисi картку. По якiмсь часi Іваниха виносить знов ту картку. Де та панна написала: «Не був i не буду, але нех сi пан сам пофатигуе». Занiс економ назад, а пан собi думае: «Щось гострого е для мене вiд того дурного Гриця». І казав козаковi коня осiдлати i з великою злiстю нагайку в руки взяв: «Поiду до того дурного Гриця i уб'ю його!» І приiхав.

Як оглянув той дiдинець i салю, то завстидався сам. Не злiзае з коня, йно в дзвiнок задзвонив:

– Хто то тут мешкае? – питае.

Хтiв Гриць вийти до пана, але панна не пустила:

– Я сама вийду.

І привiтала пана графа бардзо:

– Вельможний пане графе, проше до покою.

– О, нi, не буду я злiзати з коня, бо щось я виджу дивного, що ся теi доби стало за мою рибу. Бо е ваше велике щастя, а вже мое нещастя.

І придумав скоро собi пан, як Гриця до себе запросити.

Пише на конi картку, вже не пише «Грицю», йно «просить пан Грегора прийти на диспозицiю». Гриць хоче йти i шукае за своiми латунами, але водяна панна каже:

– Нема i не буде вже твоiх латунiв, бо до третього дня то ся той пан граф вдягне в них.

Пан думае собi вдома, яку б то кару йому видати? Аж запросив других панiв, урядника i касира, i розказуе iм, що то ся стало, дае iм той лист читати. А вони кажуть до того пана:

– Пане граб'я, нiц йому за кару не дайте, йно тiлько нех вiн iде до сонця, за один день цiлий свiт об'iхав i назад щоб приiхав, i щоб спитав сонця, як то за один день цiлий свiт об'iхати.

І щоби ввечерi був вже вдома. То лiпшоi кари не може бути суджено, бо одне, що вiн дурний. І вiн, як пiде, то вже ся назад не верне. І пан ся всього позбуде.

І пан собi охоти набрав до того, що його преложонi кажуть, i написав пан, щоб Гриць пiшов i спитав сонця, чого то воно вдень свiтить, а вночi не видно.