Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Старий цар так утiшився, що й годi! Ну, загадали вони аж тепер справляти велике царське весiлля. Листи пишуть до усiх царiв i королiв, щоб з'iжджалися на гостину, а в дворi рiжуть, печуть, смажать таке, що запахи аж по цiлiм мiстi iдуть.

Отже ж, одного вечора приходить царевич до своеi халупи, до жiнки, приносить трохи хлiба, але мало. Вона дае йому якусь юшку, вiн того не хоче iсти.

– Чому ти що лiпшого не звариш? – до неi.

– Та звiдки я вiзьму лiпшого? – каже вона. – Ти приносиш мало, а я запрясти не можу, важко тепер iз заробiтками, та й не звикла я до того.

– Ну, постiй, нараджу я тобi зарiбок, – каже вiн. – Є тут у мене ще трохи грошей, то я накуплю тобi питва, чарок i пляшок, сиди в хатi та шинкуй!

– Добре.

Пiшов вiн рано знов нiби на жебри, а вона сидить в хатi i шинкуе. Аж вiн живенько побiг до сво'iх воякiв i каже кiльком:

– Там на краю мiста шинкарка торгуе, iдiть i наробiть iй збиткiв!

Тим лиш подавай таке! Пiшли до шинку, накричали, посуд побили, не заплатили нiчого та й пiшли.

Приходить чоловiк вечором, а вона сидить та й плаче.

– Що тобi? – питае вiн.

– Та от, – каже вона, – якiсь тут жовнiри прийшли, посуд побили i не заплатили нiчого.

– Ну, кепська з тебе шинкарка, – каже вiн, – але не бiйся, я вже зумiю позбутися злиднiв. На завтра треба буде iнакше зробити. Я тобi ще за решту куплю горшкiв, сядеш собi в мiстi та й будеш продавати.

– Добре.

А раненько вiн знов побiг, наказав кiльком воякам сiсти на коней i наробити тiй гончарцi збиткiв.

Тi – на коней, iдуть нiби повз неi, – аж тут один за iншим вдаряе коня – нiби кiнь сполошився, та мiж горшки: всi дочиста потовкли.

Вечором приходить той додому, а жiнка плаче.

– Що тобi? – питае вiн.

– Та от, – розповiдае вона, – нещастя мое з тими жовнiрами. Над'iхали якiсь на конях, конi iхнi сполошились – всi горшки перетовкли.

– Ну, ну, – каже вiн, – не плач, якось-то буде.

А от я тобi пораджу iнший зарiбок. Навiдалась би ти до царського двору! Чув я, що там велику гостину готують, то допомогла б трохи на кухнi: води принести, замести, дров пiдкласти – то все-таки i сама поiла б чогось доброго, i менi принесла б. Ану, пiди завтра!

Що тiй бiднiй робити? На другий день прибрала в хатi та й пiшла. Прийняли ii там: порядкуе вона, носить воду, дрова, кухню замiтае, м'ясо на рожнах обертае.