Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Подумайте, що ви привчили мене слухати iх i що позбавляти мене iх – означае пiддати мене тортурам, якi, як i любов моя, закiнчаться лише разом iз моiм життям.

Із ***, 29 серпня 17…

Лист 47

Вiд вiконта де Вальмона до маркiзи де Мертей

Сьогоднi ми з вами ще не побачимося, чарiвний мiй друже, i ось iз яких причин, до яких я прошу вас виявити поблажливiсть.

Замiсть того щоб повернутися просто до Парижа, я затримався у графинi де***: замок ii розташований майже по дорозi, i я напросився до неi пообiдати.

Я прибув до Парижа лише близько сьомоi вечора i зiйшов бiля Опери, надiючись, що, можливо, там перебуваете i ви.

По закiнченнi спектаклю я вирушив у фойе побачитися з друзями. Там я знайшов мою давню приятельку Емiлi, оточену численним почтом, що складавсь як iз чоловiкiв, так i з жiнок, яких вона того ж вечора пригощала вечерею в П***. Не встиг я потрапити в цю компанiю, як усi хором почали просити мене брати участь у вечерi. Запросив мене також огрядний, приземкуватий чоловiк, пробурмотiвши декiлька французьких слiв iз голландським акцентом; я здогадався, що вiн i е iстинний винуватець свята.

Я прийняв запрошення.

Дорогою я дiзнався, що будинок, куди ми прямували, був обумовленою нагородою за прихильнiсть Емiлi до цiеi дивакуватоi особи i що вечеря була справжнiсiньким весiльним бенкетом. Чоловiк цей був у нестямi вiд радостi в передчуттi блаженства, яким йому належало насолоджуватись i вiд якого вiн був до того щасливий, що менi захотiлося це блаженство порушити.

Я так i зробив.

Єдина складнiсть полягала в тому, щоб умовити Емiлi: багатство бургомiстра робило ii дещо педантичною. Одначе, трохи поламавшись, вона погодилася з моiм планом наповнити це пивне барильце вином i таким чином вивести його на всю нiч iз ладу.

Через свое перебiльшене уявлення про те, скiльки може випити голландець, ми застосували всi вiдомi засоби i настiльки успiшно, що за десертом вiн уже не в змозi був тримати в руцi склянку, але жалiслива Емiлi та я напували його навзаводи.

Нарештi вiн звалився пiд стiл, так упившись, що, здавалося, йому знадобиться тиждень, аби оклигати. Тодi ми вирiшили вiдiслати його назад у Париж, а оскiльки свою карету вiн вiдпустив, я звелiв завантажити його в мою, а сам залишився замiсть нього. Потiм я прийняв поздоровлення вiд усiеi компанii, яка незабаром розiйшлася, залишивши мене переможцем на полi битви.