Малюк Цахес (збірник)

Князь, видно, був страшенно захоплений i виявляв свое задоволення, щоразу вигукуючи:

– Прекрасно! Добре сказано! Чудово! Знамените!

Як тiльки мiнiстр закiнчив, князь пiдiйшов до малого Цинобера, високо пiдняв його, притиснув до своiх грудей, якраз там, де в нього (в князя) сяяла велика зiрка Зелено-плямистого Тигра, i, схлипуючи й затинаючись, бо сльози аж лилися йому з очей, промовив:

– Нi, яка людина! Який талант! Яка стараннiсть, яка любов! Яке самозречення! – Потiм додав, опанувавши себе: – Цинобере! Я призначаю вас своiм мiнiстром! Будьте вiрний i вiдданий вiтчизнi.

Будьте чесним слугою Барсануфа, який любитиме вас i шануватиме. – Тодi незадоволено звернувся до мiнiстра: – Я бачу, любий бароне фон Мондшайне, що вiд деякого часу ви стали занепадати на силi. Вiдпочинок у маетку буде корисний вашому здоров'ю. Прощавайте!

Мiнiстр фон Мондшайн пiшов, буркнувши крiзь зуби щось невиразне й люто позирнувши на Цинобера, який за своiм звичаем сперся ззаду на паличку i, ставши навшпиньки, гордо й нахабно поглядав навкруги.

– Я повинен, – сказав князь, – я повинен, мiй любий Цинобере, вiдзначити вас вiдповiдно до ваших високих заслуг. Отож приймiть iз моiх рук орден Зелено-плямистого Тигра!

І князь хотiв негайно ж повiсити йому орденську стрiчку, яку звелiв камердинеровi принести, та вона нiяк не лягала на Циноберовi горби – то непристойно спадала донизу, то так само непристойно повзла догори.

Князь у таких справах, як i в усiх iнших, що торкалися добробуту держави, був дуже принциповий.

Орден Зеленоплямистого Тигра мав висiти мiж стегновою кiсткою i куприком на три шiстнадцятих дюйма вiд цього останнього. Але повiсити його саме там нiяк не вдавалося. Марно старалися камердинер, три пажi, сам князь – клята стрiчка сповзала то туди, то сюди. Нарештi Цинобер почав невдоволено квакати:

– Чого ви зняли таку веремiю круг мене? Киньте цю дурну цяцьку, нехай висить як хоче. Я ж тепер мiнiстр, мiнiстром i залишусь.

– Нащо ж, – розгнiвано вигукнув князь, – нащо ж тодi в мене iснуе орденська рада, коли з приводу стрiчок iснують такi безглуздi правила, що цiлком суперечать моiй волi? Потерпiть, мiй любий Цинобере, скоро все змiниться!

З наказу князя зiбралась орденська рада, до якоi додали ще двох фiлософiв та одного природознавця, що недавно вернувся з Пiвнiчного полюса.

Рада мала обмiркувати, як найкраще приладнати стрiчку Зелено-плямистого Тигра мiнiстровi Циноберу.