Малюк Цахес (збірник)

Тим часом коник полетiв у кущi й приеднався до спiву, що бринiв по всьому лiсi.

Доктор торкнувся до юнакового чола чудовою блискучою квiткою, яку держав у руцi, i тiеi ж митi серце Бальтазарове загорiлося новою бадьорiстю.

– Ти, Бальтазаре, – сказав Проспер Альпанус лагiдним голосом, – дуже несправедливий до мене. Так страшно, зрадливо лаеш мене тепер, коли менi пощастило переважити чари, якi руйнували твое життя, коли я, аби тiльки швидше тебе знайти, розрадити тебе, сiдаю на свого улюбленого стрибунця й лечу сюди з усiм, що може дати тобi користь.

Але немае нiчого гiршого за муки кохання, нiщо не може зрiвнятися з нетерпiнням душi, яка впала в розпач з кохання й туги. Тому я тобi прощаю, бо таке було й зi мною, коли я приблизно двi тисячi рокiв тому закохався був в одну iндiйську принцесу, на iм'я Бальзамiна, i в розпачi вирвав бороду своему найкращому приятелевi, чарiвниковi Лотосу, через що, як ти бачиш, i сам не ношу бороди, щоб i зi мною не сталося такого. Але докладно розповiдати про це, та ще й у такому мiсцi, було б дуже недоречно, бо кожний закоханий хоче почути лише про свое кохання, тiльки воно, мовляв, уваги варте, як i кожний поет хотiв би слухати тiльки своi вiршi. Отож до справи! Знай же, що Цинобер – це жалюгiдний калiка, син однiеi бiдноi селянки, i що зветься вiн, власне, малюк Цахес. Тiльки з пихи узяв вiн пишне iм'я Цинобер. Патронеса фон Рожа-Гожа, чи, власне, славетна фея Рожабельверде, бо це саме вона й е, знайшла малу потвору на дорозi. Фея так думала: коли природа, немов мачуха, скривдила його, то вона нагородить малого дивним таемничим даром, завдяки якому все, що хтось доброго подумае, скаже чи зробить у його присутностi, йтиме на його рахунок, ба навiть сам вiн у товариствi освiчених, розумних, дотепних людей буде шанований як освiчений, розумний, дотепний, i взагалi його матимуть за найкращого з тих, серед кого вiн перебуватиме.

Цi дивнi чари схованi в трьох вогненно-блискучих волосках, що тягнуться через малюкове тiм'я. Кожний дотик до тих волоскiв, як i взагалi до голови, для нього болючий, ба навiть згубний.

Тому фея i зробила його чуб, з природи рiдкий i кострубатий, густим i кучерявим, щоб вiн захищав малюковi голову, ховав червону смугу i змiцнював чари. Кожного дев'ятого дня фея сама зачiсувала малюковi кучерi магiчним золотим гребiнцем, i та зачiска зводила нанiвець усi спроби знищити чари. Але гребiнець той був знищений мiцним талiсманом, якого я зумiв пiдсунути добрiй феi, коли вона вiдвiдала мене.