Малюк Цахес (збірник)

До цих же «нiчних повiстей» належить i кривавий «Майорат», над яким Гофман працював у 1817 роцi. У лютому наступного року вiн готуе до видання окремою збiркою оповiдання, що друкувалися ранiше. Ця збiрка стала початком чотиритомника «Серапiонових братiв», твору, який за структурою нагадуе «Декамерон» Боккаччо – розмаiтi за змiстом i формою новели, iсторii, якi розповiдають один одному молодi люди, що iх доля на певний час звела разом. Навеснi письменник важко захворiв, ледь не помер. Пiд час хвороби вiн обмiрковуе казку «Малюк Цахес».

А одужавши, бере собi кота i називае його Мур, зробивши найуславленiшим котом свiтового красного письменства, бо у травнi 1818 року починаеться робота над одним з кращих творiв власника цiеi тваринки – «Життева фiлософiя кота Мура» (1821). 1 жовтня 1819 року прусський король Фрiдрiх Вiльгельм III видав наказ про створення «Безпосередньоi слiдчоi комiсii з розслiдування зрадницьких зв'язкiв та iнших небезпечних пiдступiв». Це був ще один вияв посилення в постнаполеонiвськiй Європi взагалi i мiлiтаризованiй Пруссii зокрема полiтичних переслiдувань проти вiльноi думки в пресi, в навчальних закладах, в колах iнтелiгенцii тощо. Гофмана призначено членом цiеi комiсii. Для лiберально мислячоi людини це було тяжке випробування, важкий хрест. Останнi роки Гофман почувався фiзично не дуже добре, до цього долучились тепер ще душевнi переживання, нервове напруження, муки сумлiння. Як член комiсii вiн пише кiлька висновкiв, якi обстоюють безневиннiсть репресованих (головним чином студентiв) i висувають вимогу про iх звiльнення. Активна правозахисна дiяльнiсть Гофмана не залишаеться поза увагою влади. Над головою митця згущуються хмари. Краплиною, яка переповнила келих начальницького терпiння, були певнi сторiнки i абзаци останнього великого твору письменника – «Володаря блiх». На них у гостросатиричному планi був змальований королiвський таемний надвiрний радник Кнарпантi, пiдступний i зловiсний переслiдувач бюргерiв, наклепник, який заради своеi кар'ери, ласки монарха може обплутати брехливими i безглуздими звинуваченнями абсолютно безневинну людину. Несправедливий суд, пiдлi звинувачення змальованi iз знанням справи у «Володарi блiх», одному з найсильнiших прикладiв полiтичноi сатири, унiверсального образу репресивного судочинства у свiтовiй лiтературi. Ось один короткий приклад: «"Думання, вважав Кнарпантi, уже саме по собi небезпечна операцiя, а в небезпечних людей вона ще небезпечнiша.