Малюк Цахес (збірник)

Якщо знайдеться тодi в тi злиденнi жалюгiднi часи внутрiшнього занепаду юнак, який учуе iхнiй спiв, i коли Змiйка, глянувши на нього своiми прекрасними очима, заронить у ньому мрiю про чудесну далеку краiну, куди вiн смiливо зможе долинути, як скине повсякденнi турботи, якщо з коханням до Змiйки спалахне в ньому жива, гаряча вiра в дива природи, а також i в свое власне iснування серед тих див, то Змiйка буде його. Але Саламандр зможе скинути свiй важкий тягар i приеднатися до своiх братiв не ранiше, нiж знайдуться три таких юнаки, що одружаться з трьома його доньками!» – «Дозволь, пане, – сказав земний дух, – зробити трьом його донькам подарунок, що прикрасить iхне життя iз знайденими чоловiками.

Кожна отримае вiд мене горнець iз мого найкращого металу. Я виглянсую його промiнням, взятим у дiамантiв; нехай у його блиску вiдiб'еться слiпуча краса вашого чудесного царства, що перебувае в гармонii з цiлою природою, з середини горнця пiд час заручин нехай виросте вогненна лiлея, вiчний цвiт якоi солодкими пахощами обвiватиме вiрного юнака. І як тiльки вiн зрозумiе ii мову, збагне дива нашого царства, то й сам iз коханою переселиться в Атлантиду». Ну, тепер ти знаеш, дорогий Анзельме, що мiй батько якраз i е той Саламандр, про якого я тобi розповiдаю. Хоч сам вiн i вищоi природи, але мусить пiдкорятися всiм дрiб'язковим вимогам буденного життя, i звiдси, можливо, й походять його зловтiшнi вихватки, що декого так дратують. Вiн не раз казав менi, що внутрiшнiм духовним властивостям, якi тодi князь духiв Фосфор поставив як умову одруження зi мною i з моiми сестрами, тепер дали особливу назву, якою, на жаль, частенько зловживають: iх звуть дитинячою поетичною душею. Таку душу здебiльшого мають юнаки, що через свою дуже наiвну вдачу, а ще й тому, що iм зовсiм бракуе так званого свiтського виховання, зазнають зневаги вiд загалу. Ах, любий Анзельме, ти зрозумiв пiд бузиновим кущем мiй спiв… мiй погляд… ти кохаеш Зелену Змiйку, ти вiриш менi й хочеш бути моiм назавжди! Прекрасна Лiлея розквiтне в золотому горнцi, i ми, з'еднавшись, щасливо й радiсно житимемо в Атлантидi! Але я не приховаю вiд тебе, що в запеклiй боротьбi з саламандрами та земними духами чорний дракон звiльнився з пут i зашумiв крильми в повiтрi. Щоправда, Фосфоровi пощастило його знов закути в кайдани, але з чорного пiр'я, що в боротьбi посипалося з нього на землю, виросли ворожi духи, якi всюди стають проти саламандрiв та земних духiв.