Малюк Цахес (збірник)

Вона роззявила широченну пащеку, заклацала зубами й зашипiла:

– Швидше летiть, запалiть, розтопiть! – i глузливо замекала, зареготала, а тодi, притиснувши до себе золотий горнець, почала жбурляти звiдти повнi жменi блискучоi землi на архiварiуса, але тiльки-но земля торкалася халата, як ставала квiтами й опадала додолу.

Враз лiлеi на халатi замерехтiли, спалахнули трiскучим вогнем, i архiварiус почав кидати тi вогнянi квiти у вiдьму. Вона завила з болю, але вiдразу ж застрибала, струшуючи iх iз пергаментного панцера, i лiлеi гасли й розсипалися на попiл.

– Гей, до мене, хлопче! – завищала стара, i кiт, пiдскочивши, кинувся через архiварiуса до дверей, але сiрий папуга пурхнув йому назустрiч, схопив його кривим дзьобом за карк, i червона вогненна кров бризнула у нього з шиi, а Серпентинин голос скрикнув:

– Врятованi! Врятованi!

Стара, сповнена лютi й вiдчаю, кинула горнець назад себе, пiдскочила до архiварiуса i, розчепiривши закарлюченi пальцi, хотiла вчепитися в нього пазурами, але архiварiус швидко зiрвав свiй халат i жбурнув його на стару.

Тодi зашипiло, забризкало, затрiщало блакитне полум'я з пергаментних аркушiв, стара заметалась, виючи з болю, i все намагалася захопити бiльше землi з горнця, вирвати бiльше пергаментних аркушiв iз книг, щоб загасити полум'я, i коли iй щастило кинути на себе землi чи аркуш, полум'я гасло. Але тодi нiби зсередини в архiварiуса порснуло на стару шипуче промiння.

– Гей, гей! На неi, за нею! Перемога Саламандровi! – залунав архiварiусiв голос, i тисячi блискавок зазмiiлись вогненними кiльцями навколо староi.

Кiт i папуга в лютiй борнi, пирхаючи й ревучи, метались по кiмнатi. Нарештi папуга повалив кота дужими крильми на землю i, мiцно тримаючи його, запустив у нього пазури так глибоко, що той завив i застогнав у смертельних корчах, видовбав йому гострим дзьобом палаючi очi, i з них бризнула вогненна пiна. Звiдти, де стара впала додолу пiд халатом, знявся густий чад. Вереск вiдьми, ii жахливий, пронизливий крик затих удалинi.

Смердючий чад, що розiйшовся по кiмнатi, скоро розвiявся, архiварiус пiдняв халат – пiд ним лежала погана редька.

– Шановний пане архiварiусе, ось вам переможений ворог, – сказав папуга, пiдносячи архiварiусовi Лiндгорсту в дзьобi чорний волос.

– Дуже добре, мiй любий, – вiдповiв архiварiус, – тут лежить також i моя супротивниця, потурбуйтесь, будь ласка, про решту. Сьогоднi ж ви отримаете як невеличку douceur[19 - Винагороду (франц.).