Малюк Цахес (збірник)

Але в нiй i ще багато чого вражало, i кожен, хто над цим серйозно задумався б, не мiг би вийти з дива. По-перше, вiдразу впадала в око спорiдненiсть тiеi панни з квiтками, вiд яких походило ii iм'я. Бо мало того, що жодна людина в свiтi не змогла б виплекати таких, як вона, чудових повних рож, – досить було iй устромити якогось найсухiшого прутика в землю, як iз нього пишно i буйно виростали тi квiтки. Потiм достеменно вiдомо, що вона пiд час своiх самотнiх прогулянок у лiсi провадила розмови з дивними голосами, якi, мабуть, лунали чи не з дерев i квiтiв, а то й криничок та потокiв.

Еге ж, один молодий мисливець навiть пiдгледiв, як вона стояла раз у самiй гущавинi лiсу, а сила рiдкiсного барвистого птаства, що його нiколи й не було в цiй краiнi, пурхала та кружляла навколо неi i в веселому спiвi й щебетаннi, здавалося, розповiдала iй цiкавi новини, з яких вона радiсно смiялась. Отож коли панна фон Рожа-Гожа з'явилася в притулку, то незабаром привернула до себе увагу всiеi околицi.

Їi призначив сам князь, а тому барон Претекстатус фон Мондшайн, куратор цього притулку i власник поближнього маетку, не мiг нiчого вдiяти, хоч його мучили найжахливiшi сумнiви. Марно вiн намагався знайти в Рюкснеровiй[28 - Рюкснер Георг (перша половина XVI ст.) – нiмецький iсторик, автор «Книги турнiрiв», де дано опис гербiв вiдомих дворянських родiв.] «Книзi турнiрiв» та в iнших хронiках прiзвище Рожа-Гожа-Зеленава. А тому вiн мав цiлковите право сумнiватися, чи здатна очолити притулок панна, яка не може вказати предкiв хоч би до тридцять другого колiна, i з щирими сльозами на очах Христом-богом благав ii, щоб вона принаймнi звалася не Рожа-Гожа-Зеленава, а Рожа-Гожа, бо в цьому прiзвищi е хоч якийсь сенс i для нього можна пiдшукати хоч сякого-такого предка.

Вона так i зробила йому на догоду. Але, мабуть, невдоволення ображеного Претекстатуса панною без предкiв усе-таки якось та виявлялось, i найбiльше воно спричинялося до лихих чуток, якi щораз бiльше поширювались в селi.

До тих дивних розмов у лiсi, що, правду кажучи, нiчого поганого в собi не мали, додалися тим часом всiлякi пiдозрiлi обставини; чутки про них переходили з уст в уста i кидали дуже двозначне свiтло на справжню натуру цiеi панни. Старостиха Анна твердо заявляла, що коли панна, виглянувши у вiкно, мiцно чхне, то по всьому селi скисае молоко. Але тiльки-но це пiдтвердилося, як скоiлося найжахливiше.