Малюк Цахес (збірник)

Вчителiв Мiхель ласував раз на кухнi в притулку печеною картоплею; панна його застукала там i, всмiхаючись, насварилась на нього пальцем. І в хлопця рот так i лишився роззявлений, немовби там застрягла гаряча картоплина. Вiдтодi йому доводилось носити капелюха з широкими крисами, а то дощ лив йому просто в рот.

А незабаром начебто справдилося й те, що панна вмiе замовляти вогонь i воду, викликати хмару й град, насилати ковтун тощо, i нiхто вже не засумнiвався, коли чабан вибовкав, нiби опiвночi, пойнятий жахом, бачив, як вона мчала на мiтлi, аж свистiло, а перед нею летiв величезний розсохач, мiж рогами в якого палахкотiло блакитне свiтло!

Ось тепер усе заворушилося.

Всi забажали ii смертi, i сiльський суд вирiшив нi бiльше нi менше, як, витягши ii з притулку, кинути в воду, щоб вона витримала звичайну вiдьомську пробу. Барон Претекстатус не втручався i тiльки, посмiхаючись, казав сам до себе:

– Отак воно й бувае з простими людьми без предкiв, що не мають такого шляхетного походження, як Мондшайни.

Панна, довiдавшись про грiзну небезпеку, втекла до резиденцii, i невдовзi барон Претекстатус отримав вiд можновладного князя iменний наказ, в якому той доводив до його вiдома, що жодних вiдьом не бувае, i велiв сiльських судцiв за зухвале бажання побачити, як плавае шляхетна панна з притулку, замкнути в башту, а рештi селян та iхнiм жiнкам оголосити пiд загрозою тiлесноi кари, щоб вони не смiли думати погано про панну Рожу-Гожу. Селяни схаменулися, злякавшись грiзноi кари, i вiдтодi почали думати про неi тiльки добре, що й для села, i для панни фон Рожi-Гожi мало якнайкращi наслiдки.

У князевому кабiнетi добре знали, що панна фон Рожа Гожа не хто iнша, як славетна, на весь свiт вiдома фея Рожабельверде. Справа стояла ось як.

На всьому широкому свiтi навряд чи можна знайти ще таку пречудесну краiну, як маленьке князiвство, де лежав маеток барона Претекстатуса фон Мондшайна i де перебувала панна фон Рожа-Гожа – одне слово, де сталось усе те, про що я тобi, любий читачу, саме й хочу докладнiше розповiсти.

Оточена високими горами, вкрита зеленими, пахучими лiсами та квiтучими луками, оздоблена дзвiнкими потоками та веселими водоспадами, нехай навiть i без жодного мiста, зате з привiтними селами, а подекуди й замками, краiна та схожа була на дивовижний прекрасний сад, де мешканцi немовби гуляли задля своеi втiхи, не вiдаючи тяжких життевих турбот.