Малюк Цахес (збірник)

– Я знаю, – вела далi стара, – що ти смiлива; колись я лякала тебе дiдом iз торбою, як клала спати, а ти лише розплющувала очi, щоб його побачити; ти ходила без свiчки до найдальшоi кiмнати й часто полохала сусiдських дiтей у батькiвському пудермантелi. Отож слухай! Коли ти справдi хочеш моiм мистецтвом перемогти архiварiуса Лiндгорста й Зелену Змiйку, коли справдi хочеш Анзельма як радника мати за свого чоловiка, то вийди тихенько найближчого рiвнодення вночi о дванадцятiй годинi з батькового дому й бiжи до мене.

Я тодi пiду з тобою на роздорiжжя, що тут недалеко, в полi, ми зробимо що треба, але хай тебе не лякае все те дивовижне, що ти, можливо, там побачиш. А тепер, моя доню, на добранiч, батько чекае вже тебе з вечерею.

Веронiка поспiшила додому, твердо вирiшивши не прогаяти рiвнодення. «Стара Лiза каже правду, – думала вона. – Анзельм заплутався в дивних путах, але я звiльню його з них i назву своiм назавжди й навiчно. Мiй вiн е i мiй залишиться, радник Анзельм».

Вiгiлiя шоста

Сад архiварiуса Лiндгорста з птахами-пересмiшниками.

Золотий горнець.

Англiйський курсив.

Паскуднi кривульки.

Князь духiв

– Але може бути й таке, – промовив сам до себе студент Анзельм, – що це пречудовий, мiцний шлунковий лiкер, якого я трохи забагато хильнув у мосье Конрадi, спричинився до всiх отих безглуздих фантазмiв, що так налякали мене перед дверима архiварiуса Лiндгорста. Тому сьогоднi я його й не понюхаю i чинитиму опiр усiм подальшим невдачам, якi можуть мене спiткати.

Отож, як i того разу, коли Анзельм збирався вперше вiдвiдати архiварiуса Лiндгорста, вiн склав своi малюнки та калiграфiчнi взiрцi, туш та добре заструганi вороновi пера i вже хотiв був iти, коли це йому впала в очi пляшечка з жовтою рiдиною, яку дав йому архiварiус Лiндгорст. Тодi всi дивнi пригоди, що iх вiн зазнав, знов яскраво промайнули в його уявi, i невимовне почуття втiхи й туги пройняло йому груди.

Вiн мимоволi скрикнув жалiсним голосом:

– Ах, хiба ж не того йду я до архiварiуса, щоб тiльки тебе побачити, моя дорога, кохана Серпентино?

Тiеi митi йому здавалося, що кохання Серпентини може бути цiною за його важку, небезпечну роботу, яку вiн мусить виконати, i ця робота i е копiювання Лiндгорстових манускриптiв. Що його вже при входi в будинок, або навiть ще й до того, можуть спiткати рiзнi дива, як i ранiше, вiн був переконаний.