Стійкий принц. Дама-примара

Серед шанувальникiв обдарованого письменника був i король Фiлiп IV, який упродовж цiлого свого життя прихильно ставився до Кальдерона i рахувався з його думкою в усьому, що стосувалося театральних справ. 1635 р., через рiк пiсля того, як не стало Лопе де Веги, монарх призначив Кальдерона придворним драматургом, чиiм головним обов’язком було писати п’еси для королiвського театру й органiзовувати вистави. Незабаром, у 1636–1637 рр., друком вийшли двi частини збiрки його комедiй.

Наступне десятилiття видалося непростим як для iспанськоi сцени загалом, так i для Кальдерона особисто.

Померли брати драматурга, Хосе i Дiего, пiшла з життя його кохана, залишивши йому маленького сина, який прожив зовсiм недовго.

Смерть королеви Ізабелли, а згодом принца Балтазара Карлоса спiвпала з активiзацiею давно вже веденоi радикальними церковними колами кампанii за повну заборону театру, що, своею чергою, призвело до закриття всiх театрiв краiни на довгих п’ять рокiв (1644–1649).

Ставши, нарештi, священиком (1651), драматург через два роки отримав мiсце капелана церкви Нових Королiв у Толедо (саме те, чого так прагнув для нього його батько), а згодом (1663) став почесним капеланом при особi короля.

Новий статус духовноi особи був, у принципi, формальним i не заважав йому займатися творчiстю. Основну увагу в цей час Кальдерон придiляе так званим «аутос сакраменталес» (autos sacramentales) i творам на мiфологiчнi сюжети.

Ауто е особливим драматургiчним жанром, який зародився ще у Середньовiччi i проiснував в Іспанii до XVIII ст.

, але особливого розквiту набув у театрi Золотоi доби. Йому вiддали належне всi видатнi тогочаснi драматурги: i Лопе, i Кальдерон, i Тiрсо де Молiна. Саме Кальдероновi належить одне з найточнiших у своiй простотi визначень ауто: «вiршована проповiдь».

Дiйсно, цi вистави, пов’язанi з поясненням таiнства Євхаристii, тобто Святого Причастя, призначалися для показу на свято Тiла Господнього.

Спочатку iх розiгрували безпосередньо у храмах, пiзнiше стали робити вистави у портиках церков, а за часiв Кальдерона аутос перетворилися на масштабнi видовища з кiлькох частин, з музикою i хореографiею.

Збереглися вказiвки драматурга стосовно декорацiй кiлькох його аутос. Цi документи дають уявлення про те, з яким розмахом вiдбувалися подiбнi вистави. У них було задiяно чимало акторiв i використовувалися досить складнi сценiчнi ефекти.