Стійкий принц. Дама-примара

Алегоричний характер цих п’ес зумовлював наявнiсть у них особливих «абстрактних» персонажiв на кшталт Благочестя, Смертi, Духа, Дикуна тощо.

Позаяк аутос мали розтлумачувати деякi ключовi положення християнськоi доктрини, iх найпоширенiшою сюжетною основою були епiзоди зi Святого Письма («Вавилонська вежа», «Колоски Руфi», «Вечеря царя Балтазара»), але дозволялися й iншi, бiльш узагальненi теми («Диво щохвилини»).

Перу Кальдерона належать близько восьми десяткiв аутос. З проханням написати чергову п’есу для свята Тiла Господнього до видатного драматурга щороку зверталися настоятелi соборiв Мадрида, Толедо, Гранади, Севiльi.

Цi замовлення на твори духовного характеру гарантували щедру матерiальну винагороду, тож у зрiлi роки до гучноi слави драматурга додалося й мiцне фiнансове становище.

Утiм, серед духовних осiб у цей перiод знаходилося чимало радикальних моралiстiв, якi ганили Кальдерона-священика за написання комедiй i «невiдповiднiсть» деяких аутос, що iх теперiшнi iспанськi дослiдники вважають творами бiльше загально-етичного, нiж суворо релiгiйного характеру («Великий театр свiту»).

Справа доходила навiть до розгляду окремих аутоc iнквiзицiею.

Треба вiддати драматурговi належне, вiн гiдно тримав удар. Зберiгся лист Кальдерона, адресований Алонсо Пересу де Гусману, головному капелановi церкви Нових Королiв у Толедо, Патрiарху Індiй, вiдомому своiм негативним ставленням до театру. Цей високий дiяч католицькоi церкви свого часу натякнув, що вiршування е несумiсним з духовним саном, а трохи згодом… замовив Кальдероновi чергове ауто.

Тон лаконiчноi вiдповiдi драматурга, написаноi з дотриманням усiх формул ввiчливостi, й сьогоднi вражае стриманим гнiвом i викликом. Кальдерон-поет захищае право поезii на iснування i право митця залишатися митцем, навiть якщо вiн дав обiтницю служити Богу.[2 - Оригiнальний текст листа Кальдерона, адресованого А. Пересу де Гусману, див.: http://bib.cervantesvirtual.com/servlet/sirveobras/003605410 00025062979079/p0000001.

htm#i_0_]

До останнього дня свого життя, 25 травня 1681 р., Кальдерон не полишав творити. Іронiя долi: вiн встиг дописати комедiю, призначену для карнавалу 1680 р., а от аутос, замовленi йому для свята Тiла Господнього наступного року, так i залишилися незавершеними. Їх дописував iнший драматург.

Театральний досвiд вiдбився навiть у заповiтi iспанського митця, продиктованому за п’ять днiв до смертi.