Червоне і чорне

Вiн вимагав лаконiчноi простоти викладу, наснаженоi смислом виразностi кожного слова. Стендаль, по сутi, був першим теоретиком реалiзму у французькiй лiтературi минулого столiття. Бальзак в «Етюдi про Бейля» сформулював вiдмiннiсть естетичноi програми Стендаля вiд романтизму як пишномовноi, споглядально-меланхолiйноi «лiтератури образiв». «Існують, навпаки, душi активнi, – писав вiн, – що люблять стрiмкiсть, рух, лаконiзм, зiткнення, дiю, драму, уникають пустоi патетики, мрiйництва, прагнуть наслiдкiв. Звiдси зовсiм iнша система.

Вона породила те, що я назвав би лiтературою iдей».

Надзвичайно важливою ланкою концепцii нового мистецтва у Стендаля було розумiння характеру позитивного героя. Головнi персонажi його романiв живуть i дiють у конкретному побутовому та iсторичному середовищi. Це талановитi i вiдважнi молодi люди, нестримна сила почуттiв штовхае iх на вiдчайдушнi вчинки, створюе у iхньому життi незвичайнi ситуацii, змушуе порушувати нав'язанi суспiльством норми поведiнки.

Перша з прикмет створених Стендалем характерiв, iх життева конкретнiсть – наслiдок художнього здiйснення найважливiшоi тези письменника про те, що на формування психологii й поведiнки людини впливае матерiальне й соцiально-iсторичне оточення, – стала пiзнiше нарiжним каменем усiеi естетики французького реалiзму XIX ст.

Друга – могутнi пристрастi, дiйова енергiя, вiдважна боротьба за щастя – е виразом своерiдного, властивого Стендалю розумiння моралi.

Автор «Червоного i чорного» – палкий прихильник Гельвецiя, французького фiлософа-матерiалiста, який писав, що кожна людина прагне щастя.

Та щастя окремоi особи залежить вiд загальносуспiльного добробуту, отже, в умовах iдеальноi держави в кожноi людини неминуче поеднуються iнтереси особистi й громадськi.

Стендаль був глибоко переконаний у правi людей на щастя, на повне задоволення iхнiх прагнень. Вiн вiрив у духовне багатство людини, в красу ii природних почуттiв, в ii неосяжнi творчi можливостi. Щастя, як розумiв Стендаль, полягае в дiяльному життi, в повному виявленнi кращих якостей людськоi натури.

Письменник знав, що в сучасному йому свiтi неможливо здiйснити мрii Гельвецiя, бо буржуазне суспiльство з його викiнченим меркантилiзмом, законами, якi захищають експлуатацiю людини людиною, обмежуе розвиток особистостi. Тому мiж особистiстю та реакцiйним суспiльством виникае конфлiкт, внаслiдок якого вона або буде знищена суспiльством, або змушена буде вдатися до компромiсу.