Друга планета

Так утворилися моря й океани, рiчки та озера, словом, усе, як i на нашiй Землi, тiльки вiсiм материкiв замiсть наших шести та набагато бiльше гiр i вулканiв.

Не забув написати й про клiмат: суцiльнi субтропiки, бо вологiсть там набагато вища од нашоi. Так що снiг не випадае нiколи, а тиск – пiвтори атмосфери.

Іще там живуть штучно виведенi розумнi iстоти… Генетики конструювали iх так, щоб вони iдеально були пристосованi до нелегких тих умов. Бо землянин бiльше п’яти рокiв не витримуе: шкiра покриваеться мохом, i тодi треба мерщiй тiкати на Землю.

Тож на Венерi постiйно живуть лише венерiани.

Розум iхнiй анiскiльки не поступаеться людському, i зовнi вони дуже подiбнi до нас, хiба що мають довшi й могутнiшi тулуби, мускулистiшi руки й ноги.

Окрiм венерiан, там е iще оранги… Точнiсiнькi копii орангутангiв, що iх можна побачити в зоопарках. Лише з майже людським розумом. Це одна група генетикiв, коли вирiшували, ким заселити Венеру, звернула в своiх пошуках увагу на мавп, iдеально пристосованих до субтропiкiв.

То й вирiшили – взяти тiло орангутанга, а розум – людський. Що з того вийшло, розповiм трохи нижче. Ми з татком, власне, й летимо через це…

Додам лише, що тим орангутангам iз людським майже iнтелектом дали назву «оранги»… Все ж не тварини, а майже люди…

Що ж iще цiкавого на Венерi? Ну, рiзнi рослини, якi самi там розплодилися. Вiдбулися якiсь таемничi мутацii, як каже тiтка Павлина. Вона саме за цим туди й iде: вивчати отi мутацii.

Цiкаво, вiзьме вона iз собою Цезаря чи нi? Мабуть, не вiзьме; татко сказав, що з цим дуже строго.

А жаль. Та й Цезар сам сумуватиме…

Що ж iще про Венеру? Здаеться, все. А про що не написав, те побачу на мiсцi. Бо для чого тодi й летiти?..

– Багатенько ж ти написав! – сказав насмiшкувато татко. – Аж двi неповнi сторiнки!

Прочитав надруковане, поклав до папки.

– Ну, бiжи, вiдпочинь, роботяго!

Я пiшов, трохи ображений. Цим дорослим нiколи не вгодиш.

Зайшов до своеi кiмнати, взяв махольот, винiс на лоджiю.

Лоджiя в нас величезна, бiльша за всi кiмнати, разом узятi, i вся геть заросла травою, кущами, деревами, квiтами: щоразу виходиш наче у парк. І метелики лiтають, i бджоли, е навiть двi ящiрки: Кузя i Тузя; коли жили нижче, то часто прилiтали синицi. Одна пара навiть гнiздо в нас звила – минулого року. Так мама менi до того гнiзда заборонила й пiдходити: боялася, що я пташенят налякаю. І Джека не пускала на лоджiю, навiть квiти поливала сама.