Пані Боварі. Проста душа (збірник)

Працюючи над романом «Панi Боварi», Флобер розробляв свiй «об'ективний метод», який був прийнятий, з рiзними видозмiнами, французькими письменниками другоi половинi XIX столiття – братами Гонкурами й Мопассаном, Золя й натуралiстами. Цей «об'ективний метод» тiсно пов'язаний з свiтоглядно-естетичною позицiею щодо «буржуазноi сучасностi», яка рiшуче не приймалася Флобером та його послiдовниками. Лiтературна творчiсть стае для них передусiм художнiм дослiдженням вiдчуженоi дiйсностi, вiд котроi автор принципово вiдмежовуеться: вiн розмiщаеться в сторонi, вiн спостерiгае й аналiзуе зображуване з якоiсь високоi об'ективноi точки зору, в принципi уподiбнюючись вченому, який проводить експеримент.

Звiдси твердження Флобера про те, що письменник мае брати за взiрець вченого-природодослiдника i, розтинаючи пером життевi явища й типи, бути таким же безпристрасним, точним i об'ективним. Виступаючи проти суб'ективiзму романтикiв, у яких автор стае центром твору, вiн ратуе за усунення авторськоi присутностi iз твору. Вiн вважае, що автор мае бути у творi, як бог у свiтобудовi: всюди i нiде.

Усунення автора з твору не слiд розумiти прямолiнiйно, в абсолютному значеннi. Таке усунення в принципi неможливе, бо автор е творцем того художнього свiту, що постае в романi чи в поемi, в драмi чи в лiричнiй поезii. Йшлося, власне, про замiну форми авторськоi присутностi у творi: замiсть прямоi i вiдвертоi у романтикiв та Бальзака маемо у Флобера «приховану присутнiсть», що не допускае прямого самовияву.

Але це мало величезне значення для художнього ладу твору, вело до радикальних змiн в його структурi.

Роман «Панi Боварi» мав бути твором, в який автор «не вкладае самого себе». «Наскiльки я розперезувався в iнших своiх творах, – писав Флобер, – настiльки тут я прагну бути стриманим i геометрично прямолiнiйним: нiякого лiризму, нiяких розмiркувань». Це передусiм означало, що письменник всьому давав об'ективно-образне втiлення, не вдаючись до рiзнорiдних вiдступiв i коментарiв, не виказуючи своiх емоцiй i уникаючи оцiнок, що мав робити сам читач.

З погляду Флобера будь-якi вiдступи й «декларацii» – свiдчення художньоi безпорадностi митця.

Перший роман Флобера мае пiдзаголовок «Етюд провiнцiйних звичаiв», в украiнському виданнi перекладений М. Лукашем як «Побут провiнцii». В ньому письменник дав об'ективне за формою i нищiвне за суттю зображення буржуазноi провiнцii.