Дика качка

І вiн, ця велика, по-дитячому довiрлива душа, тепер з головою загруз у брехнi… Живе пiд одним дахом з такою… i не знае, що його так зване сiмейне вогнище побудоване на брехнi! (Роблячи крок до батька.) Як погляну на пройдений тобою шлях – наче дивлюсь на поле бою, вкрите розбитими людськими життями.

Верле. Здаеться менi, що прiрва мiж нами занадто вже широка.

Грегерс (опанувавши себе, вклоняеться). Я теж це помiтив i тому – вiдкланююсь… iду.

Верле. Ідеш? Зовсiм з дому?

Грегерс. Так. Тепер, нарештi, я бачу перед собою мету життя.

Верле. Що ж це за мета?

Грегерс. Ти б лише поглузував, дiзнавшись.

Верле. Хто самотнiй – не так легко глузуе, Грегерсе.

Грегерс (показуючи в глибину другоi кiмнати). Поглянь-но, батьку, камергери граються в пiжмурки з фру Сьорбю… На добранiч… прощавай! (Іде до другоi кiмнати i зникае праворуч.)

Чути смiх i жартiвливi вигуки групи гостей, що з'явилися в другiй кiмнатi злiва.

Верле (презирливо бурмоче вслiд Грегерсу). Ех! Бiдолаха!.. А ще каже – не екзальтований.

Дiя друга

Ателье Яльмара Екдаля. Просторе примiщення, очевидно, колишне горище. Праворуч скiсна стеля з великими шибками, наполовину запнутими синiми завiсками. У правому кутку, в глибинi, вхiднi дверi; а на першому планi праворуч дверi до жилих кiмнат. У лiвiй стiнi теж двое дверей, i в простiнку мiж; ними залiзна грубка. У середнiй стiнi широкi розсувнi дверi. Умеблювання скромне, але затишне. Мiж дверима праворуч, трохи вiддалiк вiд простiнку, диван, стiл i кiлька стiльцiв.

На столi засвiчена лампа пiд абажуром, лежать фотографii i рiзний дрiб'язок: пензлi, папiр, олiвцi та iн. У кутку, бiля грубки, старе крiсло. Там i тут розставленi i розкладенi фотографiчнi апарати i приладдя. Бiля середньоi стiни, лiворуч вiд розсувних дверей, полицi, на яких кiлька книжок, ящики i пляшки з хiмiчною рiдиною, рiзнi iнструменти тощо.

Гiна Екдаль сидить за шитвом на стiльцi бiля стола. Гедвiг на диванi, затуливши очi долонями вiд лампи i заткнувши вуха двома пальцями, читае книгу.

Гiна (поглядае на дочку з прихованою тривогою, потiм камее). Гедвiг!

Гедвiг не чуе.

(Голоснiше.) Гедвiг!

Гедвiг (вiднiмаючи пальцi вiд вух). Що, мамо?

Гiна. Любонько, не можна тобi бiльше читати.

Гедвiг. Ну, мамо, ну, ще трошки! Хвилиночку.

Гiна. Нi, нi, вiдклади книгу. Батько цього не любить. Вiн i сам нiколи не читае вечорами.

Гедвiг (закриваючи книгу). Так, тато не дуже-то любить читати.