Дика качка

Дика качка

Генрик Ибсен

У цьому дивному будинку мало сонця. Життя тут тягнеться повiльно, а його мешканцям залишаеться тiльки мрiяти. Їх тiсний маленький свiт валиться…

Чи зможуть вони врятувати себе, як врятували колись поранену птицю?

Чи зможе хто-небудь iх врятувати?

Генрiк Ібсен

Дика качка

ДІЙОВІ ОСОБИ

Верле, крупний комерсант i заводчик.

Грегерс Верле, його син.

Старий Екдаль.

Яльмар Екдаль, його син, фотограф.

Гiна Екдаль, дружина Яльмара.

Гедвiг, iхня донька, 14 рокiв.

Фру Берта Сьорбю, економка у Верле.

Реллiнг, лiкар.

Mольвiк, колишнiй богослов.

Гроберг, бухгалтер.

Петтерсен, лакей Верле.

Йенсен, найманий лакей.

Огрядний блiдий пан.

Плiшивий пан.

Короткозорий пан.

Шестеро iнших панiв, гостей Верле.

Кiлька найманих лакеiв.

Перша дiя вiдбуваеться у комерсанта Верле, чотири iншi – у фотографа Екдаля.

Дiя перша

У домi Верле. Його кабiнет. Розкiшне i комфортабельне умеблювання: шафи з книжками; м'якi меблi; серед кiмнати письмовий стiл з паперами i конторськими книгами; на лампах зеленi абажури, якi пом'якшують освiтлення. У середнiй стiнi вiдчиненi навстiж; дверi з розсунутими портьерами. Крiзь дверi видно другу, велику, гарно умебльовану кiмнату, яскраво освiтлену лампами i бра. На передньому планi, праворуч, у кабiнетi невеличкi дверi пiд шпалери, що ведуть до контори. На передньому планi лiворуч – камiн, в якому палае вугiлля, а трохи далi, в глибинi, двостулковi дверi до iдальнi.

Лакей комерсанта Петтерсен, у лiвреi, та найманий лакей И ен-с е н, у чорному фраку, прибирають кабiнет. У другiй великiй кiмнатi видно ще двох-трьох найманих лакеiв, якi так само прибирають, засвiчують вогнi тощо. З iдальнi долинае гучна розмова i смiх; згодом чути дзенькiт ножа об склянку; настае тиша; хтось проголошуе тост; лунають вигуки «браво» i знову шум i розмови.

Петтерсен (засвiчуючи лампу на камiнi i надiваючи абажур). Нi, послухайте-но, Йенсене, – як ото старий наш розпинаеться за здоров'я фру Сьорбю.

Йенсен (висуваючи вперед крiсло). А чи правду кажуть люди, наче мiж ними щось е?

Петтерсен. А бiс його знае.

Йенсен. Вiн таки зальотник був свого часу.

Петтерсен. Можливо.

Йенсен. Кажуть, на честь сина обiд.

Петтерсен. Авжеж, учора приiхав.

Йенсен. А я й не чув, що у комерсанта Верле е син.

Петтерсен. Аякже, е. Тiльки вiн постiйно живе на заводi у Гiрськiй долинi.