Ляльковий дім (збірник)

Виходить, нiби я, ii брат, не бажаю утримувати сестру.

Йоган. Утримувати? Я гадав, що в неi е власнi грошi.

Бернiк. Анi копiйки. Ти, мабуть, пам'ятаеш, як матерi тодi було сутужно? Пiсля того, як ти поiхав, вона ще деякий час вела своi справи з моею допомогою, та для мене це, звичайно, не могло бути вигiдним. Тодi я вступив компаньйоном до фiрми, але й так дiло не пiшло. Тому я змушений був усе пiдприемство взяти на себе, i коли ми провели розрахунок, виявилось, що матусi майже нiчого не припадае. Матуся невдовзi пiсля того померла… Ну, i Марта, звичайно, теж залишилась нi при чому.

Йоган. Бiдна Марта!

Бернiк. Бiдна? Це чому ж? Невже ти гадаеш, що я допускаю, щоб вона в чомусь терпiла нестаток? Нi, я смiю вважати себе хорошим братом. Вона, розумiеться, живе в нас, iсть з нами за одним столом, а заробiтку iй цiлком вистачае, щоб одягтися як слiд. Вона жiнка самотня, – чого ж iй ще треба?

Йоган. Гм! У нас в Америцi не так мiркують.

Бернiк. Ще б пак! В Америцi, наскрiзь просякнутiй агiтацiею. Але в наше маленьке мiстечко зараза, дякувати Богу, поки ще не пробралася; тут жiнки задовольняються скромним становищем.

Втiм, Марта сама винна. Вона давним-давно могла б влаштуватися пристойно, якби схотiла.

Йоган. Тобто могла б вийти замiж?

Бернiк. І навiть зробити прекрасну партiю. iй траплялося кiлька таких, як це не дивно: дiвчина без нiяких коштiв, не молоденька i при тому нiчим не видатна…

Йоган. Нiчим не видатна?

Бернiк. Ну, я ж ii не звинувачую в цьому. Я взагалi i не бажав би бачити ii iншою.

Ти сам розумiеш, у такому великому домi, як наш, своя людина завжди придасться.

Йоган. Так, але як це все для неi самоi?…

Бернiк. Для неi як? Що ж, у неi е про кого i про що пiклуватись. Тут i я, i Беттi, i Улаф. Не можна ж усе тiльки про себе думати – особливо жiнкам. Кожен з нас е членом суспiльства, бiльшого або меншого за обсягом, яке вiн повинен пiдтримувати i якому повинен служити. Так принаймнi я роблю.

Управитель Крап входить з правого боку.

Ось тобi зразу доказ.

Ти гадаеш, я зайнятий тепер особистими справами? Аж нiяк. (Звертаючись до Крапа.) Ну?

Крап (вказуючи на купу паперiв, стиха). Усi купчi готовi.

Бернiк. Чудово! Прекрасно! Ну, тепер тобi доведеться менi пробачити, зятю. (Напiвголосно i багатозначно.) Ще раз спасибi, Йогане, i будь певен, що де й чим тiльки я можу служити тобi… Ну, та ти мене розумiеш!.. Ходiмте, пане Крап.

Бернiк i Крап iдуть до кабiнету.

Йоган (деякий час дивиться йому вслiд). Гм!..