Ляльковий дім (збірник)

І пригадайте потiм цих шахраiв з великих краiн, якi, не вагаючись, з користi пускають в море справжнi плавучi гроби.

Бернiк. Я не кажу про непридатнi судна!

Рерлун. А я кажу про них, пане консул.

Бернiк. Але навiщо ж? Це до справи не стосуеться… Ох, оцi боягузливi дрiб'язковi мiркування! Що, якби одному з наших генералiв довелось послати свiй загiн в огонь i покласти його весь на мiсцi, – вiн би потiм жодноi ночi не заснув спокiйно! Не так в iнших мiсцях. Послухали б ви, що вiн розповiдае…

Рерлун. Вiн? Хто? Американець?

Бернiк.

Еге ж. Послухали б ви, як у них в Америцi…

Рерлун. Вiн тут? Чом ви менi не сказали? Я зараз…

Бернiк. Дарма. Нiчого ви з ним не зробите.

Рерлун. Побачимо! Та ось i вiн.

Йоган входить з лiвого боку.

Йоган (звертаючись крiзь вiдчиненi дверi в сусiдню кiмнату). Ну гаразд, Дiно. Хай так. Та вам вiд мене все ж не утекти. Я знову повернусь, i тодi ми дiйдемо згоди.

Рерлун. Дозвольте спитати, на що ви натякаете цими словами? Чого ви хочете?

Йоган.

Хочу, щоб дiвчина, перед якою ви мене вчора обмовили, вийшла замiж за мене.

Рерлун. Замiж? За вас? І ви смiете?…

Йоган. Я хочу одружитися з нею.

Рерлун. Ну, так знайте ж! (Пiдходить до напiврозчинених дверей.) Фру Бернiк, прошу вас, будьте свiдком… І ви теж, фрекен Марта. Нехай i Дiна прийде. (Побачивши Лону.) А, i ви тут?

Лона (появляючись на дверях). І менi прийти?

Рерлун. Будь ласка; чим бiльше, тим краще.

Бернiк. Що ви хочете зробити?

З лiвого боку входять Лона, Марта, Дiна i Гiльмар.

Беттi. Пане ад'юнкт, при всьому моему бажаннi я не змогла перешкодити йому…

Рерлун. Так я це зроблю, добродiйко… Дiно, вашi вчинки нерозсудливi, але я не дуже вас звинувачую. Надто довгий час ви лишалися без належноi моральноi пiдпори. Це я винний, що не запропонував ii вам ранiше.

Дiна. Не треба! Не кажiть про це тепер.

Беттi. Що таке?

Рерлун. Саме тепер я й повинен заговорити, Дiно, хоч ваша поведiнка вчора й сьогоднi дуже ускладнила мое завдання.

Але заради вашого порятунку я нi на що не подивлюся. Пригадайте слово, яке я вам дав, пригадайте також, що ви обiцяли менi, коли я скажу, що настав час… Тепер я не смiю бiльше вiдкладати, а тому… (Звертаючись до Погана.) Ця дiвчина, яку ви переслiдуете, моя наречена!

Беттi. Що ви кажете?

Бернiк. Дiно!

Йоган. Вона? Ваша?…

Mарта. Нi, нi, Дiно!

Лона. Це брехня!

Йоган. Дiно, вiн правду говорить?

Дiна (пiсля невеличкоi паузи). Так.

Рерлун.