Виховання почуттів

– Не ночуватиме тут. – А коли слуга пiшов, Шарль вiв далi: – Тобi слiд би попросити цього старого, щоб вiн увiв тебе до Дамбрезiв; нема нiчого кориснiшого, як бувати в багатому домi! В тебе е чорний фрак i бiлi рукавички, скористайся з цього. Тобi треба бувати в тому товариствi! Згодом ти й мене туди введеш. Це ж людина, що мае мiльйони, – подумай лишень! Постарайся сподобатись йому, а також i його дружинi. Стань ii коханцем!

Фредерiк обурився.

– Але ж я, здаеться, кажу тобi звичайнiсiнькi речi? Згадай-но Растiньяка з «Людськоi комедii».

Ти досягнеш успiху, я певен.

Фредерiк мав таку довiру до Делор'е, що аж розгубився, i, забувши панi Арну чи приклавши до неi те пророкування, яке стосувалося iншоi, не мiг утриматися вiд усмiшки.

– І остання порада: складай iспити! Звання – рiч завжди потрiбна; i кинь ти своiх католицьких та сатанинських поетiв, якi в фiлософii пiшли не далi за мислителiв дванадцятого столiття. Твiй одчай – просто безглуздя. Найбiльшим людям починати було ще важче – хоча б тому ж Мiрабо[5 - Мiрабо Оноре Габрiель Рiкеттi (1749—1791) – популярний дiяч Великоi французькоi революцii 1789—1794 рр.

]. Зрештою, розстаемося ми не на такий уже довгий час. Я примушу батька-шахрая повернути мою заграбовану пайку. Пора й менi вертатися. Бувай! Чи не знайдеться при тобi ста су, щоб я розрахувався за обiд?

Фредерiк дав йому десять франкiв, решту з тих грошей, що вранцi взяв у Ісiдора.

За двадцять туазiв од мостiв, на лiвому березi, в слуховому вiкнi низенького дому блимав вогник.

Делор'е помiтив його. Скинувши капелюха, вiн урочисто сказав:

– Вiтання тобi, Венеро, володарко неба! Але убозтво – мати здержливостi. Господи! Скiльки ми зазнали наклепiв iз цього приводу!

Натяк на походеньки, в яких брали участь вони обидва, розвеселив iх. Ідучи вулицею, вони голосно реготали.

Пiзнiше, розрахувавшись у готелi, Делор'е провiв Фредерiка до перехрестя поблизу лiкарнi, i по тривалих обiймах друзi розсталися.

III

Через два мiсяцi Фредерiк, приiхавши вранцi на вулицю Чаплi, вирiшив щонайперше вiдбути важливий вiзит.

Цьому сприяла нагода. Дядечко Рок, принiсши йому згорнутi у трубку папери, просив передати iх у руки пановi Дамбрезу; до згортка було прикладено незапечатану записку, в якiй вiн рекомендував свого молодого земляка.

Панi Моро це доручення нiбито здивувало. Фредерiковi було приемно, але вiн приховував свою радiсть.