Виховання почуттів

Петицii про реформу, пiд якими збирали пiдписи серед нацiональноi гвардii, Юманiв перепис та iншi подii вже пiвроку призводили в Парижi до незрозумiлих збiговиськ; i вони повторювалися так часто, що газети про них уже перестали писати.

– Нема в них нi певноi мети, анi власного обличчя, – правив далi сусiд Фредерiка. – Менi здаеться, добродiю, що ми вироджуемося! За добрих часiв Людовiка Одинадцятого, ба навiть за Бенжамена Констана серед школярiв було бiльше непокори. По-моему, вони сумирнi, як вiвцi, дурнi, як пеньки, i годяться, хай Бог простить, хiба в бакалiйники.

Вiн широко розвiв руки, як Фредерiк Леметр у ролi Робера Макера.[9 - Робер Макер – герой мелодрами Антье, Сент-Амана i Полiанта «Постоялий двiр Андре». Завдяки талановитiй грi видатного актора Фредерiка Леметра (1800—1876) iм'я персонажа пересiчноi п'ески стало узагальненням типу вiдверто цинiчного пройдисвiта, безсоромна й хижа поведiнка якого вiдтворювала вдачу олiгархiв, якi безжально грабували Францiю.

– Студентство, благословляю тебе! – Тодi, звернувшись до лахмiтника, що пiд тумбою бiля винарнi порпався в устричних скойках, запитав: – А ти також належиш до студентства?

Дiдок пiдвiв нечупарне лице, на якому видiлявся серед сивоi щетини червоний нiс i безтямнi п'янi очi.

– Нi, ти, либонь, скорiше з тих, за ким плаче шибениця i хто шастае в юрбi та повними пригорщами розсипае золото… Ну, розсипай, патрiарше, розсипай! Пiдкупляй мене скарбами Альбiону! Are you English?[10 - Ви англiець? (Англ.

Фредерiк вiдчув, як хтось торкнув його за плече; вiн обернувся. Це був Мартiнон, страшенно поблiдлий.

– От, маеш, – сказав вiн, глибоко зiтхнувши, – знову бунт!

Вiн боявся накликати на себе пiдозру i дуже побивався. Найбiльше непокоiли його люди, якi нiбито належали до таемних товариств.

– А хiба iснують таемнi товариства? – мовив молодик iз вусами.

Мартiнон попросив його говорити тихiше – вiн боявся полiцii.

– Ви ще вiрите в полiцiю? А справдi, хто знае, добродiю, може, я й сам шпик?

І вiн з таким виразом глянув на Мартiнона, що той, зовсiм ошелешений, спершу не зрозумiв жарту. Юрба вiдтиснула iх, i всiм трьом довелося стати на схiдцях, якi через коридор провадили до нового амфiтеатру.