Легенди і міфи Стародавньої Греції

Але даремнi всi благання Океана, гордо вiдповiдае йому Прометей:

– Нi, дбай про те, щоб урятувати самого себе. Боюсь я, щоб спiвчуття до мене не зашкодило тобi. До дна вичерпаю я все зло, яке послала менi доля. Ти ж, Океане, бiйся накликати гнiв Зевс благанням за мене.

– О, бачу я, – сумно вiдповiдае Океан Прометеевi, – що цими словами змушуеш ти мене повернутись назад, не досягши нiчого. Вiр же менi, о, Прометею, що привела мене сюди лиш турбота про твою долю i любов до тебе!

– Нi! Йди! Швидше, швидше поспiшай звiдси! Залиш мене! – вигукуе Прометей.

З болем у серцi залишив Океан Прометея. Вiн помчав на своiй крилатiй колiсницi, а Прометей далi розповiдае океанiдам про те, що зробив вiн для людей, як вiн облагодiяв iх, порушивши волю Зевса. В горi Мосхе, на Лемносi[75 - Острiв на пiвночi Егейського моря.], з горна свого друга Гефеста викрав Прометей вогонь для людей. Вiн навчив людей мистецтв, дав iм знання, навчив iх лiчби, читання й письма. Вiн ознайомив iх з металами, навчив, як у надрах землi видобувати iх i обробляти.

Прометей приборкав для смертних дикого бика i наклав на нього ярмо, щоб могли користуватися люди силою бикiв, обробляючи своi поля. Прометей впрiг коня в колiсницю i зробив його слухняним людинi. Мудрий титан збудував перший корабель, оснастив його i розгорнув над ним льняний парус, щоб швидко нiс людину корабель по безкрайому морю. Ранiше люди не знали лiкiв, не вмiли лiкувати хвороби, безпораднi були проти них люди, але Прометей вiдкрив iм силу лiкiв, i ними смирили вони хвороби. Вiн навчив iх усього того, що полегшуе горе i робить життя щасливiшим i радiснiшим. Цим i прогнiвив вiн Зевса, за це й покарав його громовержець.

Але не вiчно страждатиме Прометей. Вiн знае, що лиха доля спiткае i могутнього громовержця. Не мине вiн своеi долi! Прометей знае, що царство Зевса не вiчне: буде вiн скинутий з високого царственого Олiмпу. Знае вiщий титан i велику таемницю, як уникнути Зевсовi цiеi злоi долi, але не вiдкрие вiн цiеi таемницi Зевсу. Нiяка сила, нiякi погрози, нiякi муки не вирвуть ii з уст гордого Прометея.

Скiнчив Прометей свою розповiдь. З подивом слухали його океанiди. Дивувалися вони великiй мудростi i незламнiй силi духу могутнього титана, який насмiлився повстати проти громовержця Зевса. Знову охопив iх жах, коли почули вони, якою долею погрожуе Зевсовi Прометей. Вони знали, що коли цi погрози дiйдуть до Олiмпу, то нi перед чим не спиниться громовержець, аби тiльки дiзнатися про фатальну таемницю.