Легенди і міфи Стародавньої Греції

О, горе, горе!

Та ось почувся тихий шум, нiбито вiд помахiв крил, немов полiт легких тiл сколихнув повiтря. З далеких берегiв сивого Океану, з прохолодного грота, з легким повiвом вiтерця примчали на колiсницi до скелi океанiди. Вони чули удари гефестового молота, донiсся до них i стогiн Прометея. Сльози заволокли, немов пеленою, прекраснi очi океанiд, коли вони побачили прикутого до скелi могутнього титана.

Рiдним був вiн океанiдам. Батько його, Япет, був братом батька iх, Океана, а дружина Прометея, Гесiона, була iх сестрою.

Оточили скелю океанiди. Глибока iх скорбота за Прометеем. Але слова його, якими кляне вiн Зевса i всiх богiв-олiмпiйцiв, лякають iх. Вони бояться, щоб Зевс не зробив ще тяжчими страждання титана. За що спiткала його така кара – цього не знають океанiди. Сповненi спiвчуття, просять вони Прометея розповiсти iм, за що покарав його Зевс, чим прогнiвив його титан.

Прометей розповiдае iм, як допомiг вiн Зевсовi в боротьбi з титанами, як переконав вiн матiр свою Фемiду i велику богиню землi Гею стати на бiк Зевса.

Зевс перемiг титанiв i скинув iх, за порадою Прометея, в надра жахливого Тартару. Здобув владу Зевс над свiтом i подiлив ii з новими богами-олiмпiйцями, а тим титанам, якi допомогли йому, не дав громовержець влади в свiтi. Зевс ненавидить титанiв, боiться iх грiзноi сили. Не довiряв Зевс i Прометею i ненавидiв його. Ще дужче розгорiлась ненависть Зевса, коли Прометей почав захищати нещасних смертних людей, якi жили ще в той час, коли правив Крон, i яких Зевс хотiв погубити. Але Прометей пожалiв людей, що не мали ще розуму; вiн не хотiв, щоб зiйшли вони нещасними в похмуре царство Аiда. Вiн вдихнув iм надiю, якоi не знали люди, i викрав для них божественний вогонь, хоч i знав, яка кара чекае його за це. Страх жахливоi кари не спинив гордого, могутнього титана вiд бажання допомогти людям. Не спинили його i перестороги його вiщоi матерi, великоi Фемiди.

З трепетом слухали океанiди розповiдь Прометея. Та ось на бистрокрилiй колiсницi принiсся до скелi сам вiщий старець Океан.

Океан намагаеться умовити Прометея покоритися владi Зевса: адже повинен вiн знати, що марно боротися з переможцем жахливого Тiфона. Океановi шкода Прометея, вiн сам страждае, бачачи тi муки, яких зазнае Прометей. Вiщий старець готовий поспiшати на свiтлий Олiмп, щоб благати Зевса помилувати титана, хоча б навiть благанням за нього вiн накликав на себе самого гнiв громовержця. Вiн вiрить, що мудре слово захисту часто пом’якшуе гнiв.