Легенди і міфи Стародавньої Греції

Колись вiн охороняв новонародженого Зевса i чудесну козу Амалфею, яка його годувала. Коли ж Зевс вирiс i вiдiбрав у Крона владу над свiтом, вiн залишив цього собаку на Критi охороняти свое святилище. Цар Ефесу Пандарей, спокушений красою i силою цього собаки, таемно приiхав на Крит i вивiз його на своему кораблi з Криту. Але де ж заховати чудесну тварину? Довго думав про це Пандарей, пливучи морем, i, нарештi, вирiшив вiддати золотого собаку на сховок Танталовi. Цар Сипiла заховав вiд богiв чудесну тварину.

Розгнiвався Зевс. Покликав вiн сина свого, вiсника богiв Гермеса, i послав його до Тантала зажадати вiд нього, щоб той повернув золотого собаку. Миттю примчав з Олiмпу в Сипiл швидкий Гермес, став перед Танталом i сказав йому:

– Цар Ефесу[94 - Мiсто на захiдному березi Малоi Азii.], Пандарей, викрав на Критi з святилища Зевса золотого собаку i вiддав його на сховок тобi. Все знають боги Олiмпу, нiчого не можуть приховати вiд них смертнi! Верни собаку Зевсовi. Остерiгайся накликати на себе гнiв громовержця!

Тантал же так вiдповiв вiсниковi богiв:

– Даремно погрожуеш ти менi гнiвом Зевса.

Не бачив я золотого собаки. Боги помиляються, немае його в мене.

Страшною клятвою заприсягнувся Тантал у тому, що говорить правду. Цiею клятвою ще бiльше розгнiвив вiн Зевса. Така була перша образа, заподiяна Танталом богам. Але й тепер не покарав його громовержець.

Кару богiв накликав на себе Тантал iншою, другою образою богiв i страшним злочином. Коли олiмпiйцi зiбралися на бенкет у палацi Тантала, то вiн задумав випробувати iх всевiдання.

Цар Сипiла не вiрив у всевiдання олiмпiйцiв. Тантал приготував богам жахливу трапезу. Вiн убив свого сина Пелопса i його м’ясо пiд виглядом чудовоi страви подав богам пiд час бенкету. Боги зараз же збагнули злий замiр Тантала, нiхто з них не доторкнувся до жахливоi страви. Лише богиня Деметра, сповнена скорботи за викраденою в неi дочкою Персефоною, думаючи тiльки про неi i в своему горi нiчого не помiчаючи навколо, з’iла плече юного Пелопса.

Боги взяли жахливу страву, поклали все м’ясо й кiстки Пелопса в казан i поставили його на яскраво палаючий вогонь. А Гермес своiми чарами знов оживив хлопчика. Став вiн перед богами ще кращий, нiж був ранiш, не вистачало тiльки йому того плеча, що з’iла Деметра. З велiння Зевса великий Гефест зараз же зробив Пелопсу плече з блискучоi слоновоi костi. З того часу в усiх нащадкiв Пелопса яскраво-бiла пляма на правому плечi.