Легенди і міфи Стародавньої Греції

Злочин Тантала переповнив чашу терпiння великого царя богiв i людей, Зевса. Громовержець скинув Тантала в похмуре царство брата свого Аiда; там вiн i вiдбувае страшну кару. Страждаючи вiд спраги й голоду, стоiть вiн у прозорiй водi. Вода доходить йому до самого пiдборiддя. Треба йому тiльки нахилитись, щоб угамувати свою нестерпну спрагу. Та ледве нахилиться Тантал, як зникае вода, i пiд ногами його лише суха чорна земля. Над головою Тантала схиляються вiти родючих дерев; соковитi фiги, рум’янi яблука, гранати, грушi та оливи висять низько над його головою; майже торкаються його волосся важкi стиглi грона винограду.

Зморений голодом, Тантал простягае руки за чудовими плодами, але налiтае порив бурхливого вiтру i вiдносить плодоноснi вiти. Не тiльки голод i спрага мучать Тантала, вiчний страх стискае його серце. Над його головою нависла скеля, ледве тримаеться вона, загрожуе щохвилини впасти i розчавити своею вагою Тантала. Так мучиться цар Сипiла, син Зевса Тантал, у царствi жахливого Аiда вiчним страхом, голодом i спрагою.

Пелопс[95 - У мiфах про Пелопса багато рис найглибшоi давнини. В них ми зустрiчаемося з пережитками – викраданням нареченоi, так званим умиканням нареченоi. Змагання Пелопса з Еномаем – не що iнше, як викрадання нареченоi. На грецьких вазах Пелопса зображено часто на колiсницi з Гiпподамiею, дочкою Еномая, наче вiн вивозить ii. Розповiдаеться, що Еномай вiшав голови вбитих ним женихiв на дверях свого палацу.]

Викладено за поемою «Метаморфози» Овiдiя i вiршами Пiндара.

Пiсля смертi Тантала в мiстi Сипiлi став правити син його Пелопс, так чудесно врятований богами. Недовго правив вiн у рiдному Сипiлi. Цар Троi Іл пiшов вiйною на Пелопса. Нещасна була для Пелопса ця вiйна. Могутнiй цар Троi перемiг його. Пелопсовi довелося покинути батькiвщину. Вiн навантажив усi своi скарби на швидкохiднi кораблi i вирушив зi своiми вiрними супутниками в далеку подорож морем, до берегiв Грецii. Доплив Пелопс до пiвострова на крайньому пiвднi Грецii i оселився на ньому.

З того часу цей пiвострiв став зватися за iменем Пелопса Пелопоннесом.

Одного разу побачив Пелопс на своiй батькiвщинi прекрасну Гiпподамiю, дочку царя мiста Пiси[96 - Пiса – мiсто на заходi Пелопоннесу в долинi рiки Алфею.] – Еномая. Героя полонила дочка Еномая своею красою, i вiн вирiшив здобути ii собi й одружитися з нею.

Важко було отримати руку Гiпподамii. Еномаевi було провiщено оракулом, що загине вiн вiд руки чоловiка своеi дочки.