Консуело

Дотепер така пiдозра не спадала йому на думку: нi про що не думаючи, вiн насолоджувався перемогою своеi подруги, i якщо протягом двох годин вiн i бавився жартами над нещасною жертвою сьогоднiшнього захоплюючого дня, то робив це лише для того, щоб якось упоратися зi своiм захватом i вдовольнити марнославство. Перекинувшись iз Барберiго кiлькома жартами, Андзолето зробив вигляд, що зацiкавився диспутом про музику, який розгорiвся в цей час на серединi човна мiж Порпорою та iншими гiстьми графа, i, поступово вiддаляючись вiд того мiсця, за яке йому вже не хотiлося бiльше змагатися, вiн прослизнув, користуючись темнотою, на нiс гондоли.

Тут Андзолето вiдразу помiтив, що його поява не припала до смаку графовi: той вiдповiв холодно й навiть сухо на кiлька беззмiстовних запитань юнака й порадив йому пiти послухати глибокодумнi мiркування великого Порпори про контрапункт.

– Великий Порпора не мiй учитель, – зауважив Андзолето жартiвливим тоном, намагаючись приховати закипiлу в ньому лють, – вiн учитель Консуело, i якщо вашiй ясновельможностi завгодно, щоб моя бiдна Консуело не брала нiяких iнших урокiв, як тiльки у свого старого професора… – ласкаво й вкрадливо продовжував юнак, нагинаючись до графа.

– Наймилiший Дзото, – перебив його граф теж ласкаво, але з превеликим лукавством, – менi треба щось вам сказати на вухо. – І, нагнувшись до нього, промовив: – Ваша наречена, одержавши, мабуть, од вас уроки чесноти, невразлива, але, якби я здумав дати iй уроки iншого роду, думаю, що я мав би право зайнятися цим протягом хоча б одного вечора…

Андзолето похолов iз голови до нiг.

– Ваша наймилостивiша ясновельможнiсть, можливо, не вiдмовить висловитися яснiше, – задихаючись, промовив вiн.

– Це можна зробити двома словами, ласкавий друже: «гондола за гондолу», – вiдрiзав граф.

Андзолето так i завмер вiд жаху, зрозумiвши, що графовi вiдома його прогулянка наодинцi з Кориллою. Шалена й зухвала жiнка похвасталася цим пiд час своеi останньоi жорстокоi сварки iз Дзустiньянi.

Марно винуватий намагався прибрати здивованого вигляду.

– Ідiть же й послухайте, що говорить Порпора про основи неаполiтанськоi школи[78 - …що говорить Порпора про основи неаполiтанськоi школи! – Маеться на увазi найбiльша композиторська та вокально-виконавська школа кiнця XVII—XVIII ст. Найвидатнiщi ii представники – Скарлаттi, Дуранте, Порпора, Лео, Вiнчi, Йомеллi, Перголезе, Чiмароза.