Любий друг (збірник)

Виходячи, вiн думав, що на решту двадцять франкiв, звичайно, дiстане собi завтра вечiрнього костюма.

II

– Де живе пан Форестье, будь ласка?

– На четвертому, дверi лiворуч.

Консьерж вiдповiв ласкавим тоном, виявляючи пошану до свого пожильця. І Жорж Дюруа пiшов по сходах.

Вiн почував себе трохи нiяково, боязко й незручно. Фрака вiн одяг уперше в життi, та й усе вбрання непокоiло його. Скрiзь вiн добачав хиби: черевики нелакованi, а проте доладнi, бо вiн любив кокетувати ногою; сорочку куплено вранцi за чотири франки сорок у Луврi, i занадто тонка манiжка на нiй уже ламалась.

Іншi, щоденнi сорочки його були потрiпанi, i навiть найцiлiшоi з них вiн не мiг надiти.

Штани були трохи заширокi, кепсько облягали ногу, на литках немов скорчувались i виглядали поношеними, як усяка випадкова, пошита не на фiгуру одежа. Тiльки фрак сидiв непогано, прийшовшись на нього майже вмiру.

Вiн поволi йшов сходами, згнiтивши серце, почуваючи млявiсть у думках, а найбiльше боявся бути смiшним, i зненацька побачив проти себе пана в пишному вбраннi, що на нього дивився.

Вони так близько одне з одним зiйшлися, що Дюруа хотiв оступитись, але вражено спинився – це був його власний вiдбиток у високому стiнному дзеркалi, що вiдсвiчувало на помiстку другого поверху i нiби створювало довгу перспективу коридора. Вiн затремтiв вiд радiсного пiднесення, визнавши себе за кращого, нiж гадав.

Маючи вдома тiльки маленьке люстерко, вiн не мiг оглянути себе всього та й окремi частини свого iмпровiзованого вбрання теж бачив у ньому дуже кепсько, отже, прибiльшував огрiхи й жахався вiд думки, що виглядае кумедно.

А зараз, зненацька уздрiвши себе в дзеркалi, вiн навiть не пiзнав себе, визнав себе за iншого, за свiтську людину, що з першого погляду видалась йому дуже доладною й дуже шикарною.

І тепер, пильно роздивляючись на себе, переконувався, що загалом убрання його задовiльне.

Тодi почав перевiряти себе, як актор, вивчаючи роль. Посмiхався, простягав руку, робив жести, виявляв почуття – подиву, втiхи, вдоволення, – добирав вiдповiдноi посмiшки та поглядiв, щоб бути галантним з дамами й показати, що захоплюеться ними й бажае iх.

На сходах розчинилися дверi. Вiн злякався, щоб його не застали зненацька, i мерщiй пiшов, боячись, що хтось з гостей товариша побачить, як вiн крутиться коло дзеркала.

Зiйшовши на третiй поверх, наглядiв друге дзеркало й стишив ходу, роздивляючись на себе. Власна постать видалась йому цiлком елегантною. Ішов вiн добре.