Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

Зiбралися вони через тиждень знову в царя.

– Ну що, моi славнi i мудрi мiнiстри, вiдгадали?

– Ще нi! – вiдповiли в один голос мiнiстри.

Тим часом до палати залетiв знадвору веселий приспiв Горшкодротаря:

– Горшки продаю, горшки дротую!

– Пресвiтлий царю! Дайте такий наказ, який заборонив би всiляким горшкодротарям кричати пiд царськими вiкнами, – каже один iз мiнiстрiв.

– Хай собi виспiвуе, коли вiн лиха не знае! – вiдповiв на це цар.

Тут пiднявся ще один мiнiстр i каже:

– А може, вiн розгадав би загадку?

– Спробуйте! – вiдповiв цар.

Наступного дня найстарший мiнiстр вiдшукав у мiстi Горшкодротаря.

– Послухай, Горшкодротарю! Вiдгадай загадку!

– Яку?

– Що то за лихо, що над усiма лихами лихо?

– Я й не такi загадки вiдгадував, а над цiею й думати нiчого!

Мiнiстр аж очi витрiщив.

– Тобi, може, й дурниця, а я вже тиждень ходжу помiж мудрих людей, звiдуюся, й нiхто менi не може допомогти вiдгадати.

– Даси сто золотих – вiдгадаю! – мовив Горшкодротар.

Бачить мiнiстр, що Горшкодротар не жартуе, виплатив сто червiнцiв.

Горшкодротар i каже:

– Хiба може бути бiльше лихо, як злi сусiди? Це перше лихо на бiлому свiтi!

З цим i пiшов мiнiстр до царя. По дорозi зустрiчае другого мiнiстра. Той питае:

– А що, вiдгадав Горшкодротар?

– Аякже, вiдгадав за сто золотих!

– Хай вiн провалиться, той Горшкодротар, – мовив другий мiнiстр. – Щоб я йому сто золотих платив!

Та хоч i розiзлився на Горшкодротаря, все ж хотiлося йому залишитися мiнiстром.

– Скажи менi, що то на свiтi за лихо, що над усiма лихами лихо?

– Плати сто золотих, скажу.

– Чи не багато це?

– Думаю, що нi!

Виплатив мiнiстр сто золотих i чекае.

– Немае в свiтi гiршого лиха, як лиха жiнка!

Прийшов до Горшкодротаря i третiй мiнiстр. І не тiльки не поклонився, а набундючився й каже:

– Ей, ти, Горшкодротарю, що то за лихо, що над усiма лихами лихо?

– Плати сто золотих, скажу.

– А ти хiба не бачиш, що я мiнiстр? Я в царя права рука, тому менi всi повиннi безплатно вiдповiдати!

– Бiдному чоловiковi i за спасибi вiдгадав би, а тобi не скажу. Коли ти мiнiстр, то маеш чим заплатити.

Розiзлився мiнiстр на Горшкодротаря й пригрозив:

– Ти, сякий-такий, знаеш, що я можу тебе розорити?

А Горшкодротар йому:

– Воно й видно, що ти i торбу взяв би вiд жебрака.

– Бачу, що з тобою не дiйти до кiнця.