Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

Даю тобi п’ятдесят золотих! Досить з тебе!

– Я за п’ятдесят i рота не розкрию!

Пiшов розлючений мiнiстр, так нi до чого й не договорившись.

На другий день прийшов знову:

– Ну що, дiйшов до розуму? Береш п’ятдесят золотих?

– Нi, не беру!

– На вже, на! – шпурнув мiнiстр гаманець на стiл. – Ось тобi сто золотих, кажи швидше!

– О нi, за сотню я сьогоднi не скажу!

– А скiльки ж тобi?

– Даси двiстi – скажу!

Мiнiстр вже i погрожував, i залякував, та нiчого не добився.

Приходить на третiй день:

– Ну, береш сотню?

– Нi, не беру.

– На, маеш двiстi золотих, – шпурнув мiнiстр гаманець Горшкодротарю.

– Нi, пане, тепер хоч би i тисячу давав, не скажу!

– Що, розбагатiв надто?

– Не розбагатiв, треба було вчора давати, скiльки просив.

От прийшов строк, зiбрав цар мiнiстрiв. Питае третього:

– Як у вас справи? Вiдгадали загадку?

– Пресвiтлий царю, почекайте до полудня.

– Добре, почекаю! – погодився цар.

Прибiг мiнiстр до Горшкодротаря, впав перед ним навколiшки й благае:

– Вiдгадай ту загадку, зглянься! Не вiдгадаеш – менi кiнець.

Проси, що хочеш!

– Добре, добре! – каже Горшкодротар. – Коли так просиш, я тобi й без грошей скажу. Тiльки ти ось що зроби…

Мiнiстр дуже зрадiв, коли почув, що Горшкодротар i загадку вiдгадае, i грошей не вiзьме, – i на все погодився:

– Що тiльки накажеш, все зроблю!

– Посади мене на вiзок i вези в царський двiр.

– Змилостився! – заблагав мiнiстр. – На десяте село вiдвезу на собi, тiльки не на царський двiр! Побачить мене цар в упряжцi – я крiзь землю провалюсь вiд сорому!

– Скажу тiльки при цiй умовi.

А там роби, як сам знаеш!

Бачить мiнiстр, що немае порятунку, впрiгся до вiзка i везе Горшкодротаря разом з його горшками. Той сидить наверху й на весь голос приспiвуе:

– Горшки, кому горшки? Горшки дротувати!

– Та ти хоч не кричи! – просить мiнiстр. – Дам тисячу золотих, тiльки замовкни.

Та Горшкодротар не слухае, усе наспiвуе. На його голос вийшов цар з двома мiнiстрами.

Бачить – третiй мiнiстр тягне вiзка, а на вiзку горшки i Горшкодротар сидить, приспiвуе. Махнув цар рукою, щоб зупинився.

– Хто тебе везе? – питае Горшкодротаря.

– Дурна голова! Гiршого лиха й не знайти, це вже дiйсно лихо над лихами!

Цар покликав до себе Горшкодротаря й мiнiстра: – Вiднинi будеш ти, Горшкодротарю, мiнiстром, а цей хай лiпить горшки i дротуе iх.

Багач, що народив теля

Жив-був багач Амбросiй, що мав великий смак до iжi.