Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

Сiв за стiл i каже:

– Давай, жiнко, iсти!

Сьорбав, жував, чавкав, а жiнка питала:

– Ну що, чоловiче, було в тебе теля?

– Аякже!

– А яке воно?

– О-о, файна теличка. Червону латку мае на чолi. Така жвавенька, ноги менi лизала.

– А потiм?

– Я схопився i – драла додому.

Багачка як почула, що вiн народив, закричала так, нiби чорт iз неi лико драв:

– Запрягай конi й – за телям! Я його не подарую!

– Не поiду, жiнко. Менi соромно.

– Твiй сором до стайнi я не зажену. Запрягай конi! Чуеш?

Язик багачки добрий чортовi на батiг.

Запрягли i – гайда! Пiд’iхали до хати, що стоiть край лiсу, Амбросiй сховався на возi в соломi й попросив дружину:

– Накрий мене веретою.

Багачка – до хати.

– Мiй чоловiк ночував у вас i народив теля. Вночi вiн схопився i вiд страху втiк. Забув навiть узяти теличку…

– А де ваш чоловiк?

Вийшли до фiри. Господар виломив iз плота дрючок i почав ним молотити по ряднинi.

– А бiс би тебе взяв! Та я через тебе теля запропастив! Ах ти, шахраю! Нащо лишив чоботи?.

Багачi, похнюпившись, поiхали додому. І люди склали про них казку, яку я вам, ади, розповiв.

Дурнi багачки

В одному селi жив чоловiк, що називався Пригодою. У нього все йшло шкереберть. Не було нiколи чистоi години, бо його жiнка замiсть язика мала бритву в ротi.

Продав вола, а жiнка нарiкае:

– Ти такий нездалий, що тебе обдурили! У головi в тебе, як у дрантивiм решетi.

Чоловiк розсердився:

– Говориш, як з гарячки! Сама б не потрафила й гусака продати.

– Хто, я? Не бреши, бо як пiду на ярмарок, то тобi облупиться вiд сорому лице. Будеш знати, що таке твоя жiнка.

Настав ярмарковий день. Жiнка вбрала новий кожух, взяла гусака пiд пахву i подалася до мiста. Здибала якогось чоловiчка й питае його:

– Як платяться тепер такi гусаки, як оцей?

Чоловiк потримав гусака в руках i вiдповiв:

– Можна продати за одного ринського, дванадцять шусток.

Тодi було так, що один ринський складався з дванадцяти шусток.

Жiнка прийшла з гусаком на ярмарок. Покупцi питають:

– Скiльки хочете за гусака?

– Одного ринського, дванадцять шусток.

Їй дають ринського, а вона каже:

– Дайте дванадцять шусток.

Дають дванадцять шусток, а вона:

– Дайте ринського.

Покупцi зрозумiли, що жiнка в рахунках – нi бе, нi ме, нi кукурiку. Пiдiйшов один шахрай у дрантивих лахманах.

– Нате ринського, а дванадцять шусток зараз принесу.