Чортів млин: Казки про чортів

Коли схопилися за гiлляки, корчмар спитав:

– Плигати?

– Нi, лiзьте вище! Звiдси ангели не схоплять вас.

Коли вони добралися до середини дуба, жандарм злякався й спитав:

– Плигати?

– Нi, лiзьте ще вище! Звiдти ангели вас ще не схоплять.

Нарештi дiсталися з гiркою бiдою на саму верхiвку дуба.

Тимофiй крикнув:

– Ангели вже прилетiли! Вiзьмiться за руки i плигайте.

Корчмар скочив першим i потягнув за собою жандарма. Ангели взяли iх на крила i понесли до Бога вiвцi пасти, а Тимофiй ляснув батогом i вернувся до Вiтровоi доньки.

Прожив з нею багато рокiв, дiточок годував i нiколи iх не покидав.

Дурнi чорти та хитрий наймит

У попа був наймит i гонив товар[18 - Товар – худоба.] пасти. Вигнав товар пасти, сiв, плете собi постоли, виходить до його чортик i питае:

– Що ти, Іване, робиш?

Каже:

– Плету сiтки, щоб виловити усiх чортiв.

– Ех, – каже, – зроби милiсть, усiх лови, тiльки мене не лови.

– Еге, – каже, – тебе на самий перед зловлю.

– Еге, – каже, – зроби милiсть, не лови.

Я тобi, що хоч, те й дам.

– Що ж ти менi даси?

– Я тобi дам мiшок грошей.

– Ну, – каже, – добре, iди, – каже, – принеси.

Приходить вiн до батька i каже:

– Там Іван сидить, плете сiтки, щоб виловить усiх чортiв, то я йому обiцявся мiшок грошей, щоб вiн мене не ловив.

– Іди, – каже той, – у поле, там стоiть озеро, i коло озера стоiть кобила. Хто тую кобилу не обнесе кругом озера, той тому дасть мiшок грошей.

Приходить чортик до Івана та й каже:

– Ходiмо, Йване, там коло озера стоiть кобила.

Хто не обнесе кругом озера тую кобилу, той тому дасть мiшок грошей.

Прийшли. Чортик узяв ту кобилу, обнiс кругом озера й поставив коло Йвана. Іван i каже:

– Е, дурню, дурню! Я, – каже, – мiж ноги вiзьму та й обнесу.

Сiв Іван на ту кобилу, об’iхав кругом озера.

Приходить чортик до батька та й каже:

– Я взяв кобилу на руки та насилу обнiс, а вiн узяв мiж ноги i духом обнiс ii кругом.

– Іди, – каже, – до його: котрий котрого поборе, то той тому дасть мiшок грошей.

Той прийшов да й каже:

– Ну, давай будемо бороться.

– Ех, – каже, – дурню, дурню! Що менi з тобою бороться! В мене, – каже, – батько старий есть, i то вiн тебе поборе.

– А де вiн? – каже, – покажи його.

А з ним був ведмiдь.

– Бери, – каже Іван, – зачинай, бо вiн тебе не вiзьме, а треба, щоб ти роздражнив його.

Вiн як почав дражнить, а ведмiдь як схватиться да як почне давить! Да тiльки що його живого пустив.