Чортів млин: Казки про чортів

Прийшов вiн додому i каже жiнцi:

– Бери два мiшки i ходiмо за золотом, бо сам я його не донесу.

І принесли вони все золото додому.

Пiшов чоловiк у село, про яке говорили чорти, i каже людям:

– Не журiться, я пущу вам воду.

Полiз вiн, витягнув вовну з iзвору – i потекла вода.

Люди врадувалися, почали йому все давати: хто теля, хто порося, хто вiвцю.

І почав той чоловiк краще жити, нiж його брат-багач. Заздрiсно стало багачевi, приходить вiн до брата i розпитуе:

– Як це так зробилося, що ти знову бачиш i так розбагатiв?

А вiн i розказуе, як просив на мостi й що з ним було у млинi.

– Знаеш, що? Вийми менi очi та й одведи на той мiст. А на вечiр приходь до мосту i заведи мене у той млин.

Брат так i зробив. Увечерi завiв вiн слiпого у млин, i той сховався в кошi. А чорти зiбралися в млинi i говорять:

– Хто тодi був у млинi? Хтось почув нашу розмову, бо слiпий став бачити, керницю вiдоткали, а багачеве золото хтось викопав i забрав.

Пошукали чорти i знайшли багача в кошi. Витягли вони його та й убили.

Так пропав багач. А бiдний брат жив собi в добрi до самоi смертi.

Вiрний друг

Один чоловiк посiяв просо. Через якийсь час прийшов подивитися, як воно зiйшло. Глянув – усе просо заросло бур’янами. Махнув чоловiк рукою та й каже: «Най його чорти полють». А чорти сидiли пiд межею i чули це. Чоловiк поiхав, а вони всi зiбралися та й випололи просо.

Через деякий час поiхав той чоловiк знову на свою ниву. Приiхав, дивиться, просо виполене i вже високе виросло. Пiдходить вiн до проса, аж тут звiдкись узявся чорт i спиняе його. «Це ж моя нива, – каже чоловiк, – чого ж ти мене не пускаеш?» – «Нива то твоя, але обробив ii не ти. Як хочеш, щоб я вiддав тобi це просо, то приведи i покажи менi свого найвiрнiшого друга».

Поiхав чоловiк додому i задумався. Кого вести до чорта, хто найвiрнiший друг? Тiльки власна жiнка.

Приiхали вони в поле, чекали, чекали чорта, а його нема. Настав вечiр. Чоловiк випряг конi, дав iм iсти i лiг з жiнкою пiд возом. Заснули вони, аж тут пiдходить чорт i тихенько будить жiнку. Вона прокинулась i хотiла крикнути, а чорт iй: «Тихо, не кричи. На тобi оце золото i вбий свого чоловiка. А як уб’еш, то дам ще бiльше». Та й дав iй нiж. Узяла жiнка нiж i замахнулася на чоловiка. І в цю мить чорт розбудив його.