Чортів млин: Казки про чортів

Злiзли вони, бо почали догадуватися, що неладно походили. Пан поiхав, а вони дорадилися накласти там ватру i переночувати, вранцi увидять, що робити.

Пригрiлися коло ватри i поснули. І тому, що хотiв царську доньку взяти, сниться сон, нiби до нього пiдiйшов панок, якому воду носили, й сказав: «Іди у мiсто i дуже реви коло гроба царського. Сяк вженишся на царськiй доньцi й проживеш iз нею тридцять рокiв. Через тридцять рокiв я за тобою прийду».

Проснувся легiнь, але нiчого не розказуе про свiй сон. Думае: «Провiрю чи збудеться».

– Тут розпуття – тут i нашi дороги розходяться. Ти собi, а я собi.

Прийшли оба у мiсто, нiби й не були товаришами. А там усе в чорному: цар уночi вмер. Перший побiг до гроба плакати, а другий пiшов свiчку глядати. За той золотий, що заробив, купив свiчку i запалив коло царського гроба. Перший то увидiв – i теж купив свiчку за свiй золотий та й далi реве коло гроба. Царська донька увидiла, що легiнь дуже плаче за ii вiтцем, пiдiйшла до нього, взяла за руку й каже:

– Будеш моiм мужем.

Так простак став царем. Живе собi, не журиться. Пройшло десять рокiв, i той панок, якому вiн колись воду носив, вночi покликав:

– Час у дорогу!

– Та ти ж обiцяв менi тридцять рокiв! – каже цар.

– Обiцяти обiцяв, бо в тому котлi, що ви з товаришем водою наповнили, старий цар мав варитися тридцять рокiв, а потому мiг собi вибрати у пеклi мiсце, яке захоче. Але ви з цiмборою запалили мертвому двi свiчки, купленi за моi грошi, i тим скоротили йому муки на двадцять рокiв.

– Не можна нарушати договiр! – розсердився цар.

– Знаеш що? Дай менi три завдання. Коли iх зроблю – йдеш зi мною в котел. А коли хоч одне не виконаю – ти вiльний.

– Най буде! – пристав цар i почав думати, яке перше завдання дати чортовi. А перед садом була велика гора.

– Сюю гору зрiвняй, аби завтра на тому мiсцi рiс сад i в ньому аби спiвали райськi птахи.

Встае вранцi – все зроблено, як вiн розпорядився.

Другоi ночi чорт знову з’явився. Вони, осика би iм, мають силу вiд одинадцятоi до першоi години по пiвночi.

– Давай друге завдання!

– Аби за садом було величезне озеро, наполовину вкрите льодом, а в другiй половинi вода аби була теплою.

Вранцi встав цар i видить чудо: на однiй половинi озера крига, а на другiй – лебедi плавають. Зажурився вiн, аж почорнiв.