Чортів млин: Казки про чортів

– Де ти стiльки грошей набрав?

Той розказав багатому усе як було.

От тодi багатий брат пiшов до кручi та й плигнув у воду. Коли й побачив хату, як казав бiдний брат. От тодi увiйшов до неi та й сховався пiд припiчком.

Коли це посходились чорти та й балакають:

– Тепер уже не можна розiрвать греблi нам – замощено дубцями з усякого дерева. Та хто ж воно довiдався про це? Може, тут у нас хто слуха, що ми розказуемо? Ану пошукаемо!

У багатого брата i пiшов мороз за спиною. А чорти дуже чують духом, так скоро й найшли багатого.

І розiрвали його на шматки.

Дванадцять синiв i одна дочка

Послухайте про чоловiка, що в нього було дванадцять синiв i одна дочка.

Одноi весни сини пiшли в поле орати, а сестра повинна була носити iм iсти. А щоб вона не заблудила по дорозi, то брати зробили одну довгу борозну, вiд iхньоi хати та аж до того поля, де вони орали.

Наварила мати синам iсти й наказала дочцi, щоб вона йшла борозною i дiйде до того мiсця, де брати орють. Та перед тим, як дочка рушила в дорогу, прийшов чорт та зрiвняв ту борозну i зробив iншу, яка вела до нього.

Брати чекають годину, чекають двi, а сестра так i не несе iм обiд. Продовжували далi орати, а коли вже були дуже голоднi, то вирiшили повернутись додому й узнати, де подiвся iхнiй обiд. Вiд матерi вони довiдалися, що сестра понесла iм iсти. Дуже дивно стало братам, адже нi обiду, нi сестри.

– Де могла дiтися наша сестра? – дивувалися брати.

І вирiшили вони, що одинадцятеро з них пiдуть у свiт шукати сестру, а дванадцятого, наймолодшого, що звався Іваном, залишать вдома.

Вирушили брати iз дому й пiшли тою самою борозною, якою iшла iх сестра, i дiйшли до чорта.

Чорт iх усiх спiймав, порiзав i склав у бочки. А iх сестру узяв собi за жiнку.

Зажурилися батько i мати, що нема нi дочки, анi синiв. І вирушили iх шукати. Взяли з собою найменшого сина – Івана i пiшли.

Ідучи дорогою, прийшли на одну полонину, де паслося стадо волiв. Іван такий був сильний, що вола заколов одною рукою, м’ясо iли батько з мамою, а Іван поiв решту м’яса й кiстки.

Пiшли далi полонинами, лiсами та ярами, куди ще нiхто не ходив. Ідуть, аж бачать, а в лiсi якась велика хата. У цiй хатi жив той чорт, який узяв iх дочку до себе за жiнку. Зайшли вони й дивляться – у одному з примiщень у бочках одинадцять людських трупiв порубаних.