Чортів млин: Казки про чортів

Тодi сестра цих братiв, чортова жiнка, просила, щоб мати i батько та Іван iшли геть, бо чорт iх усiх погубить.

Чорта вдома не було. Вiн був на полюваннi. Коли нечистий вертався додому, то в руках завжди тримав одну величезну залiзну кулю, якою кидав перед собою, i вона падала бiля входу до хати. Це був для його жiнки знак, що вiн повертаеться додому. Коли залiзна куля упала перед хатою, то дочка заховала батька, маму i брата в одну з кiмнат i наказала iм сидiти тихо.

Прийшов чорт додому i зразу вiдчув, що тут хтось чужий.

Жiнка йому сказала, що це ii батьки з ii братом прийшли. Тодi чорт вирiшив зробити велику гостину i примушуе жiнку наварити олив’яних галушок.

Як вона наварила, то запросила iх у гостi. Чорт наiвся цих галушок, а батько i мама та Іван не могли iх iсти. Тодi усi галушки, що жiнка наварила, чорт сам поiв i задумав усiх погубити.

Вiн сказав Івановi, що хоче з ним боротися. Пiшли у двiр i там стали мiряти своi сили. Чорт кинув Іваном об землю так, що Іван застряв до п’ят.

А коли Іван кинув чортом об землю, то той застряг у землi по колiна. Вилiз чорт iз землi, i взялися мiряти своi сили в третiй раз. Тодi Іван так кинув чортом об землю, що той застряв по шию. Чорт не мiг iз землi вилiзти, i тодi Іван убив його.

Потiм Іван пiшов туди, де були в бочках його одинадцять братiв. Вийняв iхнi трупи iз бочок, розложив iх кожного окремо й полив цiлющою водою. Тодi всi вони ожили й почали ходити. Пошукали батька i маму, i свою сестру. Зiбралися i всi разом щасливо вернули додому.

І, може, ще й досi живуть, якщо не померли.

Диво Камiнноi гори

У цiй казцi розповiм про одного бiдного чоловiка, що мав трьох синiв: Петра, Дмитра й дурненького Федька. Сини повиростали, а землi у бiдняка – на один заячий скiк. Бiда так моцно засiла у хатi, що й макогоном не виженеш. Хоч сиди та й плач, а хоч стiй i реви.

Пiшов бiдняк до багача й каже:

– Позич менi волiв i плуга. Я з синами вiдроблю, коли тобi припече.

– Три днi маеш сапати у полi.

– Най буде.

Бiдняк приiхав фiрою до своiх ворiт i покликав найстаршого сина:

– Отам, за селом, е широка Камiнна гора. Їдь до неi, виори ii i посiй пшеницю.

Петро поiхав на Камiнну гору. Зняв з фiри плуг i почав орати. Як тiльки проклав першу борозну, iз Камiнноi гори висунулася якась чорна волохата рука i як вдарила волiв, то вони разом з плугом полетiли стрiмголов у прiрву.

Вернувся Петро додому сумний i розказав татовi, що сталося.