Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей

– Чом же ти не купив?

– Я йшов, коли дивлюсь – веде чоловiк собаку вiшати, то я взяв та й купив.

Дала йому мати грошей i послала його знову по хлiб. Пiшов вiн, коли дивиться – несе чоловiк кота.

– Здоров, дядьку!

– Здоров!

– Куди ти, дядьку, йдеш?

– Несу кота в гай.

– Нащо ж ти його несеш у гай?

– Повiшу. Не можна через нього нiчого в хатi вдержати: що б не поставив, що б не положив, уже вiн його не промине!

– Ти б, – каже, – менi його продав!

– Купи!

– Що ж тобi дати за нього!

– Я не буду торгуватися: що даси, за те й продам.

От вiн тi грошi, що мати йому дала на хлiб, вiддав, узяв кота та й пiшов додому. Приходить, а мати його й питае:

– А де ж ти хлiб дiв?

– Та я й не купив!

– Чом же ти не купив? Де ж ти грошi дiв? Може, ще якогось чорта купив?

– Купив, – каже.

– Що ж ти купив?

– Нiс чоловiк кота у гай i хотiв його повiсити, так менi його жалко стало, то я взяв та й купив.

– На ж тобi ще грошей, та гляди вже – нiчого не купуй, у хатi вже й одного окрайця хлiба нема.

Пiшов вiн. Іде та йде, коли дивиться – б'е чоловiк гадюку.

– Нащо ти, – каже, – чоловiче, гадюку б'еш? Ти б лучче менi ii продав!

– Купи, – каже, – продам.

– Що ж тобi дати?

– Що даси, то те й буде.

Вiддав вiн йому всi грошi. Той чоловiк забрав i пiшов собi далi, а гадюка й каже:

– Спасибi тобi, чоловiче добрий, що ти визволив мене вiд смертi. На тобi оцей перстень: як тобi чого треба буде, то ти перекинь його з однiеi руки на другу – до тебе зараз прибiжать слуги.

Узяв вiн той перстень i пiшов додому. Пiдходить до хати, перекинув з однiеi руки на другу – явилось iх такого, що страх!

– Щоб менi, – каже вiн iм, – був хлiб!

Тут сказав, а тут уже й нанесли хлiба такого, що страх!.. Прийшов вiн у хату та й каже:

– Ну, тепер, мамо, уже не будемо ходити хлiба купувати: дала менi гадюка такий перстень, що як перекинути його з однiеi руки на другу, то зараз прибiжать слуги: що б я iм не казав, що б я iм не загадав – усе зроблять.

– За що ж вона тобi дала?

– За те, що я ii визволив вiд смертi. Їi чоловiк хотiв убити, а я в нього купив за тi грошi, що ви дали на хлiб.

От вони так i живуть, i собачка та кiт з ними. І тiльки йому чого схочеться – вiн зараз перекине перстень, слуги прибiжать i зроблять, що треба.

От i схотiлося йому женитися. Вiн i каже своiй матiнцi:

– Пiдiть, матiнко, та висватайте за мене царiвну.