На нашем сайте вы можете читать онлайн «Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — ---. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей

Краткое содержание книги Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Сборник) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У багатьох українських легендах вода виступає у ролі первинного хаосу, з якого формується світовий простір. В одній легенді, в якій збереглося це архаїчне уявлення, розповідається, що «з самого початку не було нічого: ні неба, ні землі, а була тільки тьма та вода, а Бог літав Святим Духом понад водою».
У народному уявленні водяний простір – канал зв'язку з потойбічним царством, це місце, де мешкають душі «неправильно» померлих, тобто тих, хто рано пішов з життя та не вичерпав свій життєвий потенціал; такі душі стають нечистою силою – русалками, поторчатами, потопельниками, водяниками, болотяниками, з якою треба правильно поводитися.
Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Полягали ввечерi спати, а вiн вийшов надвiр, перекинув з руки на руку перстень – такого слуг насходилось, що й двiр тiсний став. От вiн iм i каже:
– Щоб менi до ранку був мiст iз срiбла й золота вiд палацу царiвниного до церкви, – я там буду вiнчатися, – i щоб, як туди я буду з царiвною iхати, з обох бокiв цвiли яблуньки, грушi, вишнi, черешнi, а як назад буду iхати, то щоб уже все поспiвало.
– Добре, – кажуть, – до ранку все буде так, як ви хочете.
На другий день устае вiн, вийшов з хати, аж дивиться – стоiть мiст, i з обох бокiв садки ростуть.
– Ідiть, мамо, та скажiть царiвнi, що вже й мiст готовий, нехай iде до шлюбу.
Пiшла мати до царiвни, сказала iй, а вона й каже:
– Я вже мiст бачила – дуже гарний мiст. Скажи ти своему синовi, нехай вiн приiздить вiнчатися.
Прийшла та жiнка додому та й каже синовi:
– Казала царiвна, щоб ти завтра iхав вiнчатися.
От вiн через нiч збудував собi палац, а на другий день поiхав до церкви, повiнчалися з царiвною i вертаються назад, а на мосту вже все поспiвае: i яблука, i грушi, i вишнi, i черешнi, i всяка-всяка садовина, яка тiльки на свiтi е…
Приiхали вони в той палац, вiдгуляли весiлля та й живуть собi.
– Скажи менi, серденько, як ти пошив менi черевички й сукню: ти ж з мене й змiрка не брав? Як ти за одну нiч збудував такий мiст i де ти набрав стiльки золота та срiбла?
– У мене, – каже, – е оцей перстень; як я його перекину з однiеi руки на другу, то зараз назбiгаеться до мене слуг повен двiр.
От вона дiждалась, поки вiн заснув добре, тихенько зняла з нього той перстень, перекинула з руки на руку, тих слуг такого найшло, що страшно й глянути. От вона iм i каже:
– Щоб зараз тут були i конi, i ридван, – я поiду до свого палацу, а щоб iз цього палацу ви зробили стовп такий, щоб тiльки можна було моему чоловiковi стояти й лежати, i зараз цей стовп щоб перенесли за море.
– Добре, – кажуть, – усе буде так, як звелено.
Вийшла вона, стоiть ридван. Сiла вона та й поiхала. А палац ураз стовпом став, – так його й потягли тi слуги через море.











