Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей

– Не журися, – каже, – Петрусю, лягай спати, я тобi постараюся помогти.

Тодi пiшов вiн i лiг спати, а вона пiзно вночi вилiтае, знову й знову требуе дияволiв. Налетiло iх стiльки, що не можна!

– Чого, – кажуть, – панно, нас потребуеш?

– Потребую, – каже, – постарайтесь за нiч зорати поле, засiяти пшеницю, щоб вона за нiч уродила, щоб ви ii зжали, склали у копи, знайшли купця, продали i принесли менi грошi, ще щоб ви менi сказали, скiльки кiп буде, щоб тii копи поколотили i сказали, скiльки копа дае i щоб принесли менi на пробу пшеницi.

– Добре, – кажуть, – панно, постараемося для тебе.

Зробили все, як iм казала панянка.

Вона його будить:

– Ну, вставай, – каже, – неси батьковi – потiш його. Не проговорися, що то я зробила.

Приносить той пшеницю. Змiй ще спав.

– Уставай, – каже, – пане, маемо тисячу кiп.

– Почому вона видае?

– По пiвтора корця.

– Добре, – каже той, – коли ти тее зробив, iди ти тепер спати, а увечерi приходи.

А кожну нiч вiн кладе йому по триста талярiв.

– Як до кiнця дослужиш, – каже, – то всi грошi забереш, а як же нi, то мiй меч, а твоя голова з плеч.

Той i каже:

– Пане, не на те я йшов, не на твiй меч, а на те, щоб старатися, щоб ти менi заплатив.

Приходить змiй увечерi до хлопця.

– Бач, – каже, – ту ниву? Щоб ти менi викопав рiку, висипав береги, щоб вода була, щоб млин був на шiсть каменiв, щоб, пшеницю змолотивши, змолов, за нiч булок напiк i щоб на снiдання принiс, щоб було до чаю.

Тодi йде той до панянки уночi i плаче.

– А чого ж ти плачеш?

– Як же менi, – каже, – не плакати, коли не знаю, що робити.

– Не журися, Петрусю, – каже панянка, – я для тебе все постараюсь.

Пiзно вночi потребуе вона знову дияволiв i каже iм:

– Так i так, – каже, – зробiть менi те, що я вам скажу. Постарайтесь за нiч викопати рiку, щоб вода була, млин щоб був на шiсть каменiв.

– Добре, – кажуть, – будемо старатися, панно.

От вони у одного обивателя млина взяли, викопали сажалку, намололи пшеницi, напекли булок i ще вночi приносять до тоi панянки. Будить вона того й каже:

– Вставай, неси до батька булки.

От уранцi змiй просинаеться, а хлопець приносить йому булки.

– Ну, – питае пан, – що ж, ти напiк булок?

– Напiк, – каже.