Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей

Летить той огир (жеребець) карий на нього просто, б'е його, гризе його, кусае, а той його держить за вудила. Тодi вiн перекинувся ведмедем, вовком i рiзним перекинувся гаддям, змiем, а перед свiтом перекидаеться зайцем – одна шерстка золота, друга срiбна. Петрусь приносить його до пана. А той ще спить. Вiн будить його.

– На, пане, – каже, – гостинця тобi вiд вартового.

– А, добре, – каже, – доброго гостинця ти принiс. Чи ти коня ловив, чи звiра? Менi снилося, що коня ти ловив, а не зайця!

– Уже кого ловив, то ловив, а принiс зайця.

– Чи то ж можна, щоб з коня зробився заець?

– Не то заець, – каже, – а чортзна-що робилося, але що в руках стало, то й принiс я тобi.

– Добре, – каже, – малий, що принiс, а чому ж ти того не принiс, що перше ловилося?

– А коли таке ловилось, що не мiг вдержать. Те, що мiг, те здержав.

– Ти не сам те робиш?

– Нi, – каже, – сам.

– А хто помагае, той буде винен. Ну, гляди ж! Тепер iди спати, а увечерi приходь.

Пiшов Петрусь, виспався добре, тiльки увечерi приходить.

– Ну, пiймав ти менi зайця, то менi веселiсть принiс. А тепер, щоб ти за нiч до мого брата за сто миль моста зробив, чавуннi бруси, срiбна пiдлога, перильця золотi.

– Добре, – каже, – зроблю.

– А як же то можна зробити?

– А нащо ж пан приказуе? На те, щоб робити.

Приходить той до панянки i розказуе iй диспозицiю, а сам плаче гiрко.

– Не плач, – каже, – Петрусю, не журись, якось то воно буде.

От вночi вилiтае вона та й кличе тих дияволiв. Питають ii, чого вона звала. Вона каже:

– Зробiть за нiч мiст на сто миль до мого дядька, та такий, щоб брусся було чавунне, пiдлога срiбна, перильця золотi. Та щоб це все за нiч непремiнно було зроблено!

– Добре, панно, постараемося, у такому-то королiвствi е такий мiст.

Принесли вночi й поставили i водою перепустили його. Посеред мосту мурований стовп i клiтка, а в нiй сокiл спiвае.

– Ти, Петрусю, зробив?

– Я, – каже.

– То ж дорога рiч, де ж ти грошi узяв?

– Я, – каже, – у великiй казнi позичив.

– Навiщо ж ти тii грошi позичив?

– На тii грошi, що я у пана зароблю, пан то мусить оплатити.

– Ну, гляди ж, – каже, – приходь знову увечерi. Я тобi загадаю останню загадку. Як зробиш, то я тебе додому вiдправлю, а винуватця я знайду, хто тобi помагав.

– Добре, – каже, – пане.