Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

 – Зносьте добро!

А добра ж то – повнiсiнький вiз, iще й намисто товсте! Стали зносити – то те гарне, а те – ще краще!

Побачила баба, що стiльки дiдова дочка навезла усякоi всячини, i напалася на дiда:

– Веди та й веди i мою дитину, куди свою водив!

Ото як докучила дiдовi, щодня це кажучи, – сказано, заздрiсть бабу взяла, – то вiн i сказав:

– Нехай убираеться, поведу.

Попрощались, i пiшов дiд iз бабиною дочкою.

Зайшли у лiс, дiд i каже:

– Іди ти, дочко, а я вернусь додому.

– Добре, – вiдказала бабина дочка.

І розiйшлися: дiвчина у лiс пiшла, а батько додому.

Іде бабина дочка великим лiсом, коли стоiть у бур'янi яблунька та й каже:

– Дiвонько-голубонько, обчисть мене, обполи мене, то я тобi у великiй пригодi стану!

Дiвчина вiдказала:

– Оце чорт не видав, буду руки каляти. Нiколи менi!

Іде бабина дочка далi, коли стоiть криничка, така зарощена, та й каже:

– Дiвонько-голубонько, вичисть мене, прибери мене, я тобi у великiй пригодi стану!

– Оце лиха година! Менi треба йти скоренько, – сказала та дiвчина та й пiшла далi.

Ото йде повз ту пiч, а пiч i каже:

– Дiвонько-голубонько, обмаж мене, я тобi у великiй пригодi стану!

– Та нехай тебе лиха година маже, а не я буду мазати! – сказала бабина дочка, дуже розсердилась i пiшла далi.

Коли це бiжить собака – такий поганий, що гидко й глянути, та й каже:

– Дiвонько-голубонько, обчисть мене, оббери реп'яхи на менi, – я тобi у великiй пригодi стану!

Дiвчина поглянула та й каже:

– Оце, бiсiв батько тебе не видав, такий поганий, а щоб я коло тебе руки каляла! А щоб ти не дiждав! – i пiшла бабина дочка далi, лаючись.

Зустрiчае ii та сама жiнка, що дiдова дочка у неi служила, та й каже:

– Здорова була, дiвчино!

Дiвчина вiдказала:

– Доброго здоров'я, тiточко!

– Куди ти йдеш? – спиталася жiнка.

А бабина дочка й каже:

– Та йду, тiточко, щоб де найнятися.

А жiнка каже:

– Наймись у мене, дiвчино!

– Добре, тiтко, – каже дiвчина. – А яке ж у вас дiло?

– Та в мене дiло невелике, дочко, аби ти зумiла зробити, – сказала жiнка.

– А чому не зумiю, – вiдказала дiвчина. – Ви менi раз розкажете, а вдруге сама знатиму.